Як страх перед глобалізацією у ЄС допомагає правопопулістам

Якщо Норберт Гофер у неділю, 4 грудня, буде обраний президентом Австрії, це стане черговим елементом мозаїки, яка демонструє все більш явну картину: усталені політичні сили втрачають підтримку. Це має місце не лише в рамках референдуму щодо Brexit у Великобританії чи обрання президентом США Дональда Трампа. Загалом у багатьох країнах Європи праві партії відчувають притік прихильників: наприклад, "Національний фронт", Австрійська партія свободи (FPÖ), "Уперед, Італіє" (Forza Italia) або Партія незалежності Сполученого Королівства (UKIP).

У Франції Марін Ле Пен має дуже високі шанси вийти у другий тур президентських виборів. Найімовірніше, там вона змагатиметься з кандидатом від "Республіканців" Франсуа Фійоном. В Австрії правий популіст Норберт Гофер на рівних зі своїм суперником Александером ван дер Белленом. У Нідерландах, де навесні 2017 року обиратимуть парламент, "Партія за свободу" ісламофоба Герта Вілдерса в низці опитувань посідає перше місце з 30 відсотками.

Традиція та страх

Чому так швидко зростають симпатії виборців до крайніх правих? Чому поширюється популізм в Європі? Аби це з'ясувати, Фонд Бертельсманна опитав майже 15 тисяч осіб у дев'яти країнах ЄС. Результат: двома основними чинниками, які сприяють успіху правих популістів, є традиційні цінності та страх перед глобалізацією.

Останнє питання розколює Євросоюз: майже половина опитаних - 45 відсотків - вбачає у глобалізації загрозу. "Люди поділяють відчуття, що вони лишилися покинутими через глобалізацію, і політичні еліти на них більше не зважають", - пишуть автори дослідження. Песимісти щодо глобалізації передусім бояться міграції, хоча вони мають "куди менше контактів з іноземцями, аніж ті, хто сприймає глобалізацію як шанс".

Німці у тренді ЄС

У Франції та Австрії найбільше громадян, які непокояться через глобалізацію. В обох країнах понад половина опитаних бояться погіршення економічної ситуації та більш тісно переплетеного світу. Іспанія та Італія - попри наслідки фінансової кризи - схильні бути радше оптимістами у питанні глобалізації, так само, як і Великобританія.

У Німеччині глобалізаційні оптимісти з невеликою перевагою у більшості - поки що. Тут їх, так само як і загалом в Євросоюзі, 55 відсотків. "Ми є однією з небагатьох економік ЄС, яка суттєво зросла. У нас такий ринок праці, якого у нас не було вже 25 років", - розповідає дослідник демократії Вольфґанґ Меркель з Наукового центру Берлін за соціальні дослідження. Протест проти угод щодо зон вільної торгівлі, таких як TTIP чи CETA, став у Німеччині суттєво більшим, ніж у інших країнах, причому радше серед краще освіченого середнього класу.

Скептики щодо глобалізації голосують за правих популістів

Інший, менш вражаючий, висновок дослідження: більшість тих, хто сприймає глобалізацію як загрозу, є прихильниками правих та популістських партій. Щонайменше половина послідовників британської UKIP, "Вперед, Італіє" та французького "Національного фронту" критично дивляться на відкриття кордонів для руху людей, товарів, послуг та капіталів. На першому місці тут "Альтернатива для Німеччини" (АдН): 78 відсотків її прихильників виступають противниками глобалізації.

Страх перед глобалізацією визначає також інші політичні вподобання респондентів. Так, ті, хто боїться глобалізації, з більшою імовірністю проголосували би на референдумах за вихід з Євросоюзу, якщо б такі провели. Вони менше довіряють політикам. 34 відсотки з них вважають зміну клімату хибною тривогою - погляд, який знаходить свій відбиток і у риториці правих популістів.

Західноєвропейські демократії залишаються "стабільними"

Чи свідчать ці дані про можливий кінець європейських демократій? Вольфґанґ Меркель переконаний, що ні. "Краху демократії у Швеції, Нідерландах, Німеччині чи Італії через правопопулістські партії не буде. Проте ми бачимо, що у Польщі та Угорщині дві молоді східноєвропейські демократії певною мірою стали першими жертвами правопопулістської політики", - уточнює науковець.

Західноєвропейські суспільства також мають низку викликів, які їм слід подолати. Вони мали би краще дбати про тих, хто "програє в економічному та культурному плані". Загалом Вольфґанґ Меркель переконаний у їхній "стабільності" - попри характерний для всієї Європи зсув у право, який, можливо, тільки зараз і почався.