Янукович „розгойдується між Сходом та Заходом”

Україна поки не хоче до НАТО, оголосив її прем’єр Янукович у Брюсселі. Його слова, однак, не означають, що країна повністю відвертається від дотеперішнього курсу в напрямку зближення з Європейським союзом. Утім, для нового уряду в Києві головним завданням нині було зняти занадто гаряче питання про вступ до НАТО з порядку денного. Бо Кремль усе ще дуже проти того, щоб після балтійських держав нові пострадянські республіки долучалися до західного військового альянсу, який для Росії все ще втілює образ ворога, -

пише Süddeutsche Zeitung і далі пояснює:

Як і його попередники, Янукович теж змушений дотримуватися курсу лавірування між Сходом та Заходом. Йому треба піклуватися про добрі відносини з Москвою, бо Україна все ще залишається залежною від російської сировини. Крім цього, сам Європейський союз, та й США однозначно заохочують його плекати ці добрі відносини. Однак, безсумнівно, набагато важливішим, ніж НАТО, є для Януковича необхідність провадження економічних реформ та демократизації країни. До цього його зобов’язує угода, підписана з політичною силою президента Віктора Ющенка, „Нашою Україною”, -

аналізує Süddeutsche Zeitung. Далі видання пише:

Ще два роки тому Янукович був символом корумпованої олігархічної системи, проти якої мільйони українців вийшли на вулиці під час „помаранчевої революції”. Поки він ще занадто коротко обіймає посаду прем’єра, аби довести, що змінився й навчений минулим досвідом, чи щоб піти на реванш з президентом Ющенком та його помаранчевим табором, - наголошує Süddeutsche Zeitung.

Ще одна німецька газета, Die Welt, розмістила на своїх сторінках коментар Ніни Хрущової, політолога з Нью-Йорка. У статті, що має назву „Гулаг російської душі” йдеться про імперські настрої в Росії:

Росіяни все ще не змирилися з втратою своєї імперіалістичної ролі. Вони розглядають наближення Європейського союзу до своїх кордонів як джерело небезпеки, замість того, щоб розглядати цей процес, як можливість нарешті долучитися до культури, частиною якої вони самі є. Тут ідеться про щось більше, ніж ностальгію. У роки хаотичного правління президента Єльцина ще можна було якось зрозуміти, що росіяни сумували за втратою своєї великодержавницької ролі - щось же мало бути винним у складній економічній ситуації країни. Однак в час правління президента Путіна ці почуття не зникли, а навіть посилилися, попри потужне піднесення економіки. Росіяни знову звертаються до прокламацій, що Росія – це єдина і неповторна нація, покликана керувати світом. Проблема Росії, як завжди, полягає в тому, що хоча розвивається держава, не розвивається суспільство. Індивідуальна вигода кожної окремої людини жертвується заради вигоди нації. Тому мрія про могутню Росію залишається й надалі Гулагом російської душі, - читаємо на сторінках видання Die Welt.

Газета Frankfurter Rundschau пише про недільний референдум у Придністров’ї, на якому вирішувалося про приєднання самопроголошеної республіки до Росії. Цей плебісцит, як і сама Придністровська республіка, не визнано міжнародною спільнотою:

Це маленький референдум, до якого прикута велика увага. (...) Він є частиною нової кремлівської політики. Москва відкрито підтримує сепаратистів, щоб збити колишні радянські республіки Молдову та Грузії з прозахідних курсів і зберегти у сфері свого владного впливу. Для Європейського союзу ця ситуація матиме особливе значення з наступного року, коли до ЄС вступить Румунія і Молдова буде межувати з Євросоюзом, -

Зазначає Frankfurter Rundschau. Далі видання пише про те, що Москва надає значну фінансову та іншу допомогу режиму придністровського президента Ігоря Смирнова, зокрема на проведення референдуму й далі наводить такі факти:

З січня цього року президент Росії Володимир Путін проводить паралелі між правом на самовизначення, з якого скористувалися республіки колишньої Югославії та „плебісцитами” у регіонах російського впливу. (...) За оцінками аналітиків, такі порівняння неправильні. (...) Адже сателітним областям Росії бракує не тільки визнання міжнародною спільнотою, але, як тій же Придністровській республіці, елементарних ознак демократії – підкреслює газета Frankfurter Rundschau.

Огляд німецької преси підготувала Леся Юрченко