"Я змушений перевтілитися в митця"

Власники салону - художники брати Позіни так би мовити „перемальовують” європейську історію мистецтва ось уже як пів століття. Копії витворів мистецтва, створені братами, є бездоганними. Позіних часто навіть називають „фальсифікаторами”, адже їхні копії на перший погляд непросто відрізнити від оригіналів навіть фахівцям.

Навіть у копію треба вкласти душу

Троє немолодих панів з бородами та довгим кучерявим волоссям стоять перед полотном надзвичайних розмірів. Один з братів змішує різноманітні фарби, шукаючи відтінки, інші наносять їх – раз тоненькою рискою, раз жирним мазком завтовшки з палець. Тільки відступивши на декілька кроків, вдається розпізнати витвір мистецтва, над яким три брати працюють ось уже шість місяців. Постає милуванню неймовірно точна копія картини Рембрандта „Нічна Варта“. Михаїл, Євгеній та Симон Позіни належать до найкращих митців – фальсифікаторів в Німеччині. В їхньому берлінському ательє можна придбати репродукції картин з різних епох і напрямків, починаючи Дюрером, закінчуючи Ван Ґоґом. Реконструкція не є мистецтвом, вважає Євгеній Позін. Але вона вдихає в картину душу:

„Копіювати картину не означає змальовувати. Копія картини повинна справляти враження оригіналу. Потрібно йти крок за кроком шляхом художника, потрібно знати його техніку. Я повинен працювати з пензлем саме так, як художник. Я змушений перевтілитися в митця, тобто в автора картини”.

Передусім це означає, що малювати треба зі швидкістю автора. Так, робота над картиною Рафаеля чи Рубенса може тривати багато місяців. І навпаки, картини імпресіонізму потрібно малювати в захваті і всього декілька годин. Брати Позіни здобули необхідну для малювання освіту в Петербурзькій академії мистецтв. В 80–их роках брати Позіни поїхали з Росії. „Хотіли відкритися для всіх напрямків мистецтва, не обмежуючись соцреалізмом”, пояснюють художники. Копіюванням брати зайнялися з фінансових причин, розповідає Євгеній Позін:

„Те, що ми робимо є абсолютно легальним. Ми не намагаємося видавати свої картини за оригінали. Потрібно лише слідувати певним правилам. А саме: картина-копія за своїм розміром повинна хоч на пару сантиметрів відрізнятися від оригіналу. І: з дня смерті художника має минути щонайменше 70 років”.

Безвилазно у Луврі

Брати–художники, готуючись до роботи над копією, не гортають томи енциклопедій, а вивчають оригінали картин в музеях. Працюючи над „Джокондою” Позіни безвилазно провели у Луврі цілий рік. Але ця старанність має свою ціну. Копія пензля братів Позіних коштує від 400 до 20 тисяч євро. „Фальсифікатори” мають своїх клієнтів по всьому світі: від Сполучених Штатів до Японії. Підприємець Герольд Шельштеде придбав понад тридцять копій, намальованих братами Позіними. А влітку завзятий підприємець хоче відкрити музей фальсифікованого мистецтва. Герольд Шельштеде:

„Навіщо ми це робимо? Тому що багато людей не мають змоги милуватися цими картинами, скажімо, в Луврі чи в Прадо. У багатьох на це немає грошей. А в декого попросту немає такого глибокого розуміння мистецтва, аби відчути справжню насолоду від шедевру в оригіналі. Можливо, відвідини музею стануть поштовхом для людей, які подивившись на копії, захочуть побачити оригінали і таким чином навіть порівняти”.

Копіювання – це насолода

Тим часом брати Позіни копіюють усе, чого бажає клієнт. Картини братів здаються інколи наскільки справжніми, що бували навіть спроби перепродати їхні картини як справжні. Але чорний мистецький ринок для братів - табу. Для них копіювання – це насолода, іноді навіть виклик, зізнається Євгеній Позін:

„Олія є найлегшою технікою малювання. А твори митців, які малювали свого часу темперою, наприклад в часи раннього ренесансу, коли олійних фарб ще не було, надзвичайно важко передати. Темпера – це фарба, яка міцна за своєю структурою, отже коригувати майже неможливо. При засиханні вона стає твердою наче каміння”.

Саме тому брати Позіни особливо обережно працюють над картиною Рембрандта „Нічна варта”. Щойно штрих фарби нанесений нечітко - одразу зникає глибинний ефект картини, пропадає гра світла та тіні. Саме у таких деталях і полягає унікальність шедеврів, вважають брати Позіни. Вони нарікають, що сучасники нехтують цими можливостями. Останнім художником, який використовував у своїй творчості весь потенціал традиційної техніки, за їхніми словами, був Пікассо. Позіни захоплюються його картинами, але копіювати їх за законом можна буде не раніше 2043 року, коли мине 70 років з дня смерті великого майстра.