„Я ненавиджу Різдво”

Через тиждень німці святкуватимуть Різдво. 24-го грудня закінчиться марафон, який почався ще влітку, в серпні, коли в супермаркетах з’явилися перші різдвяні пряники. Кожного року з наближенням Різдва більшість німців перестає жити нормальним життям, а перетворюються на невтомних мисливців за товаром. Саме період різдвяних свят приносить німецькій торгівлі найбільші прибутки.

Парфуми й краватки, мобільні телефони й телевізори з плоским екраном, або банальні шоколадки – у кожного свої уявлення про різдвяний подарунок. Але всіх об’єднує одне: бажання купити ЩОСЬ, щоб подарувати його родичам, знайомим чи колегами на роботі.

Тому німці заздалегідь вирушають у багатогодинні походи по магазинах та ринкових площах у пошуках подарунків, щоб покласти їх під різдвяну ялинку. Вважається, що це – данина традиції. Так само, як прикрашання оселі гірляндами та приготування різдвяного печива.

„Більшість не знає, що таке Різдво”

Крістоф Петерс з Кельна усього цього не робить. Для нього Різдво – звичайний вихідний, як і всі інші:

„Люди святкують лише тому, що це стало правилом”.

Петерс вважає, що людям потрібні ритуали, от вони й святкують Різдво. Він не такий. Петерс теж проводить святвечір зі своєю родиною, але цей день нічим не відрізняється від інших:

„Я тепер уже ненавиджу Різдво. Ненавиджу ці потоки людей у місті, які блокують усі автостоянки і створюють хаос. Всі радіють цьому святу, але більшість навіть не знає, що воно означає. Наприклад, раніше було прийнято щось робити своїми руками, якісь маленькі подарунки дітям і все. Сьогодні люди роблять море подарунків, але вони не мають нічого спільного зі Різдвом у сенсі свята любові”.

Для багатьох віруючих німців Різдво – це чи не єдиний привід відвідати церкву. Петерс каже, що такий підхід до віри нічого не вартий:

„Якщо люди ходять до церкви лише на Різдво, від цього можна спокійно відмовитися. Один раз – це все одно що ніколи. Ходити до церкви лише для того, щоб інші вас там побачили?”

Сімейне свято з трагічними наслідками

Різдво в Німеччині, як і в інших країнах, – сімейне свято. А яка ж сім’я без конфліктів між батьками й дітьми, тещами й невістками і так далі? На Різдво, коли сім’я збирається за столом, щоб з’їсти традиційного гусака, проблеми постають знову. Петерс лише посміхається, коли згадує про драми, що розігруються в різдвяну ніч у німецьких квартирах. Статистика свідчить, що саме в цей час число розлучень підскакує вгору:

„Люди настільки знервовані після всіх цих різдвяних проблем, що в них виникає потреба посперечатися. У їхніх головах не залишається місця для важливих речей. На мою думку, їм варто повернутися до витоків свята, до тих ідей, які несе з собою Різдво”.

Уникнути різдвяного стресу не вдається навіть Петерсу. Кожний вихід у місто означає зустріч з людським натовпом: одні йдуть з пакунками повними подарунків, інші – з кухлем глінтвейну.

„Всі ці люди з їхніми пакунками проштовхуються повз мене далі. Я відчуваю себе як сардина в діжці з олією. І так триває з жовтня”.

Якщо подарунок не підходить, його міняють

Тепер Петерс з нетерпінням очікує Нового року. Потім „різдвяні фанатики”, як він їх називає, заспокояться і засядуть у спортзалах, щоб зганяти набрані за свята зайві кілограми. Але нормальне життя повернеться до німецьких міст лише в середині січня.

До того магазині переживуть ще один штурм. Вгадати смаки близьких вдається не всім, тому в Німеччині після Різдва починається великий обмін. Приходиш з подарунком і касовим чеком у магазин і просиш поміняти: зелену краватку на червону, або джинси одного розміру на інший.