Європарламент: показові вибори для національних урядів

Хоча Європейський парламент за своїм значенням і поступається національним парламентам, утім, він був і залишається одним з найважливіших органів Євросоюзу. За свою більше ніж п”ятдесятирічну історію існування його склад зріс майже вдесятеро. Розширилися також і його функції. Про це розповідає Наталя Вікуліна:

”Європейський парламент – єдиний інститут ЄС, що проводить публічні дебати. Він бере участь в ухваленні законів Євросоюзу, здійснює демократичний контроль за діяльністю співтовариства, затверджує бюджет ЄС. Перше засідання цього органа відбулося більше ніж 50 років тому, коли він називався ”Асамблеєю Європейського об”єднання вугілля і сталі”, а 79 його депутатів виконували здебільшого консультативні функції. Із поступовим розширенням Євросоюзу збільшувалася і кількість євродепутатів, яких у наступному складі Європарламенту буде вже 786 – тобто майже вдесятеро більше, ніж у першому законодавчому органі. Найбільше місць у Європарламенті (99) має Німеччина, а найменше – лише чотири – депутатів від Мальти. Далеко не всі європейці розуміють, як функціонує Європарламент і навіщо взагалі витрачати бюджетні кошти на утримання цього законодавчого органа, резиденція якого міститься у Страсбурзі, штаб-квартира генерального секретаріату – в Люксембурзі, а переважна більшість засідань фракцій і комітетів відбувається в Брюсселі. Масла у вогонь додають повідомлення у мас-медіа про товщину гаманців євродепутатів та про використання ними парламентських грошей у приватних цілях. Не вщухають і дебати про розмір зарплатні європарламентаріїв. Поки що вони отримують ті ж гроші, що і їхні колеги в національних парламентах. Утім, ведуться переговори про те, щоб зробити зарплату однаковою для всіх депутатів. Бо ще нині виникають непорозуміння, як, скажімо, те, що парламентарій від Угорщини має заробляти в кілька разів менше, ніж кваліфікована секретарка в інститутах Євросоюзу."

За оцінками парламенту в Брюсселі, вибори в цілому проходили дуже мляво – проголосувало в середньому 44,6 відсотка виборців. Загалом трошки вищим, однак, все одно меншим, ніж 5 років тому, цей показник був в старих країнах Євросоюзу. У Франції, скажімо, де у голосуванні взяли участь лише 42 відсотків виборців, такий результат вважається найгіршим за всю історію виборів до Європарламенту.

Катастрофічно низькою активність виборців виявилася в нових країнах Євросоюзу – лише 28,7 відсотка. Скажімо, у Польщі станом на 18-ту годину вечора свої голоси із загалом 30 мільйонів виборців віддали лише близько 13 відсотків. Вийнятком є лише маленькі країни Євросоюзу. Скажімо, мальтійці, котрі перебувають у захваті від розширення Євросоюзу, показали виборчу активність у 82,3 відсотка.

Занепокоєння викликають і попередні результати виборів до Європарламенту. З одного боку, у низці країн виборці несподівано віддали свої голоси за партії, які взагалі скептично або й вороже ставляться до Євросоюзу. Скажімо, у Чехії опозиція може розраховувати на суттєво більшу частку голосів, ніж правлячі соціал-демократи. Скептично налаштована до Євросоюзу партія ODS, очолювана президентом Вацлавом Клаусом, отримала 31 відсоток голосів, другою виявилася по-ворожому налаштована до ЄС комуністична партія, що отримала 17 відсотків. Так само у Великобританії несподівано до трійки переможців увійшла марґінальна Партія незалежності Сполученого Королівства (UKIP), ключовою метою якої є вихід Великобританії з Європейського Союзу. Таким чином, результати виборів засвідчили загострення євроскептичних настроїв європейців.

З іншого боку, громадяни багатьох країн використали ці вибори як протест проти політики своїх національних урядів. Так, у Німеччині правляча Соціал-демократична партія скотилася до найгіршого за всю історію виборів в межах країни результату – за попередніми даними, вона отримала менше 22 відсотків. Опозиціонери перемогли і в Австрії, Франції, Італії та низці інших країн. За словами кандидата від СДПН Мартіна Шульца, вибори до Європарламенту знову стали показовими для національних урядів. Адже, згідно з опитуваннями, близько 30 відсотків виборців віддають свої голоси незалежно від європейської політики партій, натомість орієнтуючись на внутрішньополітичні чинники.