Європа в пошуках виходу з кризи

Головною темою коментарів у німецьких газетах залишаються нещодавні референдуми у Франції та Нідерландах, на яких більшість населення цих країн виступила проти проекту конституції Європейського союзу. Ось що пише з цього приводу газета ТАҐЕСШПІҐЕЛЬ:

Здається, що ми, європейці, розчарували наших політиків... Французи й нідерландці сказали на референдумі ”ні” конституції ЄС, а німці, яких ніхто не питав, теж не в захваті від цього проекту. Тепер ось Ґергард Шредер і Жак Ширак радяться, що робити далі. Обидва політики мають не найкращий імідж у своїх країнах, що є поганою передумовою для порад власному народові чи ще комусь. Між тим у Франції очікують іншого референдуму – про можливе приєднання до ЄС Туреччини. Не важко собі уявити, яким буде його результат, - натякає ТАҐЕСШПІҐЕЛЬ.

Тему продовжує ЛЮБЕКЕР НАХРІХТЕН:

Попри всю повагу до закликів ”Більше прямої демократії!”, її результати не завжди найкращі, принаймні доти, доки політики не матимуть достатньо досвіду в її застосуванні. Пропозиція голосувати за понад 400 сторінок незрозумілого тексту була зухвалою ідеєю, буквальним запрошенням до штурму брюссельського бюрократичного колосу. Результатом стало цілком очікуване ”ні” французів та нідерландців. Європейські політики повинні навчитися не тільки прагнути кращого, а й чітко та зрозуміло формулювати свої бажання, відокремлювати важливе від неважливого. Це необхідна передумова, якщо хтось хоче переконати людей і прибрати барикади, що затуляють погляд на великі переваги європейського проекту, - переконана ЛЮБЕКЕР НАХРІХТЕН.

ГАННОВЕРШЕ АЛЬҐЕМАЙНЕ ЦАЙТУНҐ налаштована оптимістично:

Європа перебуває в конституційній кризі, але, як казав Марк Твен, ”чутки про мою смерть були сильно перебільшені”. Поки що в ратифікаційному марафоні країн рахунок 10 : 2 на користь прихильників конституції. Підсумки ж підбиватимуться щонайраніше наприкінці 2006 року. Ніде не написано, що в кінці процесу 22 країни, що скажуть ”так”, будуть змушені підкоритися ймовірній меншості з трьох країн. Можна припустити, що після закінчення голосувань 25 країн-членів ЄС вирішуватимуть, як документ може набути чинності попри негативні результати. Можливо, в нас буде Європа двох швидкостей. Можливо навіть, що деякі референдуми відбудуться повторно. Але поки що всі країни ЄС мають право сказати ”так” або ”ні”, - наголошує ГАННОВЕРШЕ АЛЬҐЕМАЙНЕ.

ЛАНДЕСЦАЙТУНҐ звертає увагу на нову небезпеку:

Європейський союз стоїть перед наступним тяжким випробуванням, якщо глави держав та урядів на саміті через два тижні не узгодять фінансовий план на період 2007-2013 років. А з огляду на те, що після розширення гігантський ЄС потребує такого ж гігантського бюджету, нова катастрофа видається дуже вірогідною. Хто прагне єдиної Європи, що виходить далеко за межі економічного союзу, повинен переконувати людей. А це і надання громадянам права голосу в європейських питаннях, і кампанія в мас-медіа, і національна політика. Не в останню чергу треба чітко сказати людям, де буде закінчуватися ЄС і чи може він поширюватися на регіони, які географічно навіть не є частиною європейського континенту, - натякає на турецьке питання газета ЛАНДЕСЦАЙТУНҐ.

На завершення – до внутрішньої німецької політики. Преса активно обговорює наміри уряду соціал-демократів і ”зелених” домогтися позачергових виборів до Бундестагу. Очікується, що голосування відбудеться восени, а вірогідним переможцем вважається опозиційний блок партій ХДС / ХСС. ЗЮДДОЙЧЕ ЦАЙТУНҐ пише:

Референдуми вважаються нераціональними. Але чи можна назвати раціональними парламентські вибори? На конституційному референдумі у Франції люди сказалі ”ні” з дуже різних, іноді суперечливих причин. Суперечності будуть і на позачергових виборах до Бундестагу. Нижні прошарки населення голосуватимуть за Християнсько-демократичний союз, бо сподіваються на його допомогу й вирішення проблеми безробіття. Економічні еліти теж голосуватимуть за ХДС, бо сподіваються на пришвидшене просування їхніх інтересів. Одне не пасує до іншого, і дуже вірогідно, що й ті, й інші будуть потім розчаровані. Але ніхто не ставитиме вибори до Бундестагу під сумнів лише тому, що виборці керувалися різними мотивами, - зауважує ЗЮДДОЙЧЕ ЦАЙТУНҐ.