Літературні зустрічі

"Ах, Європа" - пригадується твір Юрґена Хабермаса, коли починаєш замислюватись над тим, чим Європа є насправді. І чим допитливішими є питання про її сутність, тим більше розпливаються межі відповідей на них. Європа - це континент, уявність чи утопія? Постколоніальна фортеця чи захисниця свободи? Культурний простір чи мрія?

Три десятки літераторів з 24 країн зустрілись у Берліні, щоб разом прискіпливо дослідити Європу. Здається, нічого особливого. Однак організаторка зустрічі, німецька письменниця Антьє Равіч Штрубель визнала, що під час підготовки конфереції усвідомила, наскільки мало вона знає про європейські країни та їхню літературу. "Ми читаємо американських та англомовних авторів. Однак є багато регіонів, про які я не маю уяви. І знайомство з літераторами, які пишуть про них, як раз і уможливила ця зустріч", - наголосила Штрубель.

Струнні квартети і концентраційні табори

"Я завжди почувалась по-українськи, а тому і повсякчас - по-європейськи", - заявила на початку зустрічі українська письменниця Оксана Забужко. Однак на ці слова її словенський колега Горан Войнович завпенив, що раніше Україну треба було спочатку відшукати на карті. "Ми й не знали, що там мешкають також росіяни", - додав письменник, який і сам має українське коріння, адже з України походив його прадід.

Що ж поєднує європейців, якщо навіть літераторів з глибокою європейською ідентичністю це питання заводить у глухий кут? Мало чого, вважає швед Рихард Шварц, який визначив лише чотири точки дотику: струнні квартети, пляшка гарного французького вина, концентраційні табори та дрозди, які переважно співають саме у Європі. "Точки поєдання" Шварца відразу наражаються на критику. А де ж часи Просвіти і Відродження? Чому не згадується Французька революція 18 століття? І чи не мир є тою сполучною ланкою для європейців, які пережили на своїй території дві світові війни?

Європа як історія успіху?

Письменник Тильман Шпенґлер переконаний, що Європа зробила щасливими багатьох людей. І тепер це щастя перебуває під загрозою. При цьому німецький письменник згадав не українську кризу і загрозу Росії, а будні у Баварії, де він помічає "латентну ксенофобію" і ворожу налаштованість щодо Європи.

Ні! Європа - це історія успіху! Згадайте 1988 рік, запропонували деякі східноєвропейські літератори. Саме тоді вперше у Західному Берліні відбулась європейська письменницька конференція. Угорець Георгій Далос пригадав, як вперше потрапив на Захід: "Коли я поїхав працювати на рік до Відня, то для угорської влади був робітником, який мав перераховувати в Угорщину частину заробленої західної валюти, а для Австрії - незастрахованим туристом, котрий мав постійно опікуватись своїм титулом на перебування".

Діагностика прихованих хвороб

Нині безбар'єрними подорожами Угорщиною, Австрією та Німеччиною уже нікого не здивуєш. Однак чи одужала Європа від таких можливостей? Таки ні. Українська криза перекреслила велику частину "європейського щастя". Трагедією називає її Оксана Забужко. Критиці вона піддає не лише тих, хто стоїть при владі, але й своїх колег по перу. "Танк, змонтований зі слів, перекриває, фальшує і маскує цю трагедію, - каже вона. - З цього роблять історії, що поширюються у мас-медіа, у той час, коли проливається кров". Однак саме у літераторстві вона і вбачає рятівний шанс: "Сучасна європейська література намагається сьогодні діагностувати приховані хвороби європейської цивілізації".

"Поцілуй європейця"

Втім, великий роман, який поєднає Європу, напишуть не скоро. "Європа ніколи не матиме одного єдиного ідеального жанру", - заявив міністр закордонних справ Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр, який належить до кола організаторів письменницької зустрічі. "Європа ніколи не матиме лише однієї єдиної спільної ідентичності, - вважає політик, наголошуючи, що говорити в унісон в Європі також не будуть. Однак, підсумував Штайнмаєр, їй це і не потрібно. На його думку, Євролі натомість потрібні "механізми, інструменти, домовленості, які завдяки об'єднання багатьох голосів дозволяють сприяють спільним діям".

Тож наприкінці зустрічі європейські літератори теж вдалися до спільної дії й оприлюднили свій поетичний маніфест, який нагадує і про мрію, і про шок, є роматничим і політичним одночасно. Коротко його виклала данка Янне Теллер, колишня радниця ООН та ЄС з конфліктології:

"Дорогий світу, / Поцілуй європейців -/ Їм потрібно це. / Мила Європо, / Поцілуй світ -/ Це потрібно Тобі".