Європа не вмерла, але лежить в реанімації

У німецьких газетах триває гостра дискусія про кризу в Європейському союзі, яку спричинило відхилення конституції на референдумах у Франції та Нідерландах. ФРАНКФУРТЕР АЛЬҐЕМАЙНЕ оптимістично зазначає:

Європу ще не втрачено! Швейцарці хочуть приєднатися до Шенгенської угоди, що разом з валютним союзом є одним з показових проектів поглибленої співпраці між державами ЄС. Вони не дали себе залякати лівим та націонал-популістам, які виступають проти Євросоюзу і намагалися скористатися негативними результатами референдумів у Франції та Нідерландах, - пояснює ФРАНКФУРТЕР АЛЬҐЕМАЙНЕ.

Зовсім іншої точки зору газета ЗЮДКУРІР:

Помиляється той, хто розцінює приєднання швейцарців до Шенгенської угоди як гучне ”так” європейській ідеї або навіть як перший етап майбутнього вступу до Євросоюзу. Справді, від тих часів, як швейцарці незначною більшістю відхилили приєднання до Європейського економічного простору, кількість противників ЄС поменшала. Але більшість швейцарців, як і раніше, скептично налаштовані до цього об”єднання держав. Тому результати голосування не мають нічого спільного з європейською ейфорією. Головне випробування осі Швейцарія-ЄС ще попереду. У вересні там відбудеться референдум про поширення правил спрощеного перетину кордонів на нові країни-члени Євросоюзу. Відкриття швейцарського ринку праці, від якого вже мають вигоду громадяни Західної Європи, має більші політичні та економічні наслідки, ніж Шенгенська угода, - зауважує ЗЮДКУРІР.

Тему продовжує газета МЮНХНЕР МЕРКУР:

Ось уже тиждень колишня красуня-Європа лежить у реанімації, шокована й паралізована подвійним ударом у спину від французів та нідерландців. Той факт, що швейцарці в неділю погодилися приєднатися до Шенгенської угоди, здається, трохи додав їй життя. Після шквалу негативних повідомлень останніх днів важко повірити в хорошу новину зі Швейцарії, - пише МЮНХНЕР МЕРКУР.

БАДІШЕ НОЙЕСТЕ НАХРІХТЕН налаштована песимістично:

Німецько-французький мотор, від якого так багато залежить у Європі, більше не функціонує, вісь Берлін-Париж втратила силу. Шредер і Ширак переживають кінець політичної кар”єри, вони занадто слабкі, щоб давати нові імпульси. Але ситуація ще гірша. Для британського прем”єра Тоні Блера та його італійського колеги Сильвіо Берлусконі – інших двох важковаговиків у європейській політиці – теж не за горами кінець правління. А без цього квартету Європа не спроможна ефективно функціонувати, - переконана БАДІШЕ НОЙЕСТЕ НАХРІХТЕН.

ЗЮДДОЙЧЕ ЦАЙТУНҐ навпаки вірить у шанс британського прем”єра Тоні Блера вивести ЄС із кризи:

Можливо, це зовсім не так погано, якщо прем”єр-міністр країни, що скептично ставиться до Європи, від 1 липня очолить Раду ЄС. Подвійне ”ні” звільняє Тоні Блера від ролі ”убивці” конституції... У першу чергу він має знайти вихід з кризи Європи. Можливо, йому доведеться ще врегулювати суперечку про бюджет, адже навряд чи лідери ЄС домовляться про це ще цього місяця. Блер також має гарантувати, що його колеги в інших країнах пояснять своїм громадянам, чому Євросоюзу немає альтернативи, - читаємо у ЗЮДДОЙЧЕ ЦАЙТУНҐ.

На завершення – коментар газети ФОЛЬКСШТІММЕ про скандал навколо наруги над Кораном на американській базі Гуантанамо на Кубі, де утримують полонених афганців. Минулого тижня США визнали, що факти наруги справді мали місце, хоча раніше категорично заперечувли такі повідомлення в пресі:

Доповідь американських військових про наругу над Кораном в таборі для в”язнів на базі Гуантанамо на Кубі навряд чи матиме прямі політичні наслідки. Порівняно з тортурами в іракській в”язниці ”Абу-Грейб” проблеми на Гуантанамо поступаються масштабністю, проте навіть після ”Абу-Грейб” майже нікого не притягли до відповідальності. І все ж таки вплив цього скандалу не варто недооцінювати. Адже на відміну від ”Абу-Грейб” афера з Кораном показує, що уряд іде на прямий конфлікт з американськими засобами масової інформації. Ідеться про свободу преси. Тому можна виходити з того, що американські громадяни по-іншому сприймають цей скандал, ніж події навколо ”Абу-Грейб”. Але питання, що це означатиме для Республіканської партії, залишається відкритим. Очевидно, що до наступних президентських виборів усі вже забудуть про цей скандал, - припускає ФОЛЬКСШТІММЕ.