Куди піде туркменський газ?
16 березня 2012 р.
«Туркменістан – Європа: перспективи співробітництва». Таку назву мала міжнародна конференція, що відбулася у Берліні. У її роботі взяли участь декілька сотень представників різноманітних компаній, відомств і організацій, що так чи інакше пов’язані із нафтогазової галуззю.
Про те, які бізнес-перспективи відкриваються перед іноземними інвесторами в цій центральноазійській республіці, напевно, свідчить одна цікава деталь: один зі спонсорів конференції, - фірма, що працює в Туркменістані, подарувала кожному учаснику зустрічі, в тому числі й журналістам, по солідному шкіряному портфелю, а не пластикові пакети з рекламними проспектами, як це зазвичай буває на подібних форумах.
Куди піде туркменський газ?
Туркменія, як зазначали доповідачі конференції, є однією з провідних енергетичних держав світу і посідає четверте місце за розвіданими запасами газу. Як заявив на конференції міністр нафтогазової промисловості Туркменії Байрамгельди Недиров, до 2030 року країна має довести обсяг видобутку газу до 230 мільярдів кубометрів на рік, з яких 180 мільярдів планують експортувати.
Сьогодні туркменський газ купують Росія, Китай та Іран. Завершується підготовка до початку будівництва ще одного газопроводу – через Афганістан і Пакистан в Індію. Також активізувався процес обговорення будівництва трубопроводу в європейському напрямку.
Південний газовий коридор
Саме ця тема і була однією з головних на берлінської конференції. Керівник генерального директорату енергетики комісії ЄС Жан Арнольд Вінуа спеціально обмовився, що виступає від імені і за дорученням комісара ЄС з питань енергетики німця Ґюнтера Еттинґера. Еттинґер, за словами Вінуа, вважає, що "Туркменістан може зіграти критично важливу роль у диверсифікації шляхів забезпечення ЄС енергоносіями".
Представник ЄС розповів, що європейці готові гарантовано закупати величезні обсяги палива за стабільно високими цінами, що дуже важливо для потенційних інвесторів. Остаточне рішення з цього питання очікується в середині року.
Європейські інтереси
На користь південного газового коридору висловився на берлінській конференції і Вольфганг Петерс – директор з поставок, що курує у німецькому енергетичному концерні RWE каспійський, центральноазіатський і російський регіони. Інтерес RWE, за його словами, також полягає у прагненні до диверсифікації постачальників газу, що підвищило б надійність обслуговування клієнтів концерну.
Петерс говорив про потребу підписання міжурядової угоди, де має бути закріплена туркменська газова квота у проекті південного коридору. "Перевага такої угоди у тому, що тим самим була би створена міжнародно-правова основа для спорудження Транскаспійського газопроводу, яка гарантувала би вільний транзит палива до Європи",- зазначив в інтерв’ю DW Петерс.
Такі перемовини вже йдуть, і домовленість між Баку та Ашхабадом вже досягнута, розповіло кореспонденту DW джерело в уряді Туркменістану. Високопоставлений чиновник зазначив, що проблема полягає у неврегульованому досі статусі Каспія, чим користується Росія. За його словами, комісії ЄС варто натиснути на Москву, щоб вона зняла свої заперечення проти Транскаспійського газопроводу.