Європейська складова в газових суперечках

Будівництво газопроводу по дну Балтійського моря, що почалося минулого тижня й триватиме п’ять років, у Німеччині оцінюють неоднозначно. Окрім сумнівів у його доцільності лунають нарікання в нехтуванні інтересами східних сусідів. Найбільше на німців ображаються поляки, які вважають, що попередній уряд на чолі з канцлером Ґергардом Шредером егоїстично повів себе по відношенню до партнерів по ЄС.

Опозиційна партія „Союз 90/”зелені”, яка й раніше скептично ставилася до Північноєвропейського газопроводу, цього тижня знову піддала його критиці. На виступах у Бундестазі депутати „зелених” поставили проблему на європейському рівні. Вони вважають, що транзитні країни, передусім Україна та Польща, через які російський газ зараз потрапляє до Західної Європи, ризикують потрапити в ще більшу залежність від Росії. Говорить речник „зелених” з питань європейської політики Райднер Штеенблок:

„На мою думку, відносно спішне рішення щодо будівництва газопроводу дає підстави нашим східним сусідам почувати себе кинутими напризволяще. Це стосується Польщі, Прибалтики і України. Ми бачимо, що „Газпром” і російський уряд використовують газові ціни як зовнішньополітичний засіб, і це зараз особливо б’є по Україні”.

Німецькі „зелені” оцінюють суперечку між Росією та Україною щодо ціни на російський газ як передвісника майбутніх конфліктів за енергоносії у Європі. Член партії Райднер Штеенблок не вірить запевненням Росії, що йдеться про суто економічну проблему. На думку депутата Бундестагу, російський енергетичний концерн „Газпром” займається політикою, коли пропонує Україні ціну на газ у чотири рази вищу за нинішню:

„Газпром” - державна компанія і той факт, що для України ціни різко підвищуються, а наприклад, для Білорусі - ні, показує, що тут переслідуються політичні цілі”.

Схожу думку має з цього приводу й Роланд Ґетц, провідний експерт з питань Росії та СНД німецького фонду „Наука й політика”. Він теж вважає, що спроба Росії радикально підняти ціну на газ для України має політичне підґрунтя, хоча Україна теж несе за це відповідальність:

„Україна має переглянути власну стратегію. Цього року вона діяла не завжди продумано, інколи хаотично. В результаті вигоду отримала Росія”.

Критикуючи майбутній Північноєвропейський газопровід, німецькі „зелені” припускають, що Росія може скористатися ним, щоб зіштовхнути Східну та Західну Європу, і посилити таким чином власні позиції. Експерт Роланд Ґетц з Берліна вважає такий варіант маловірогідним:

„Можливо, такі думки існують, але з іншого боку - це не в інтересах Росії. Росія має на меті інтегруватися в Європу, нехай і не стати членом ЄС, але розбудовувати партнерські відносини. З іншого боку, якщо Росія займе занадто сувору позицію, вона штовхатиме країни-сусіди до Заходу”.

Одним з можливих варіантів виходу з кризової ситуації Ґетц називає винесення проблеми на загальноєвропейський рівень:

„Тут може йтися про те, що Європейський союз та деякі країни СНД домовилися б інакше регулювати ціни на газ: не так, що ціни для кожної країни вираховуються окремо, а мати регулювання, яке враховуватиме економічні інтереси різних країн. По-друге, варто врегулювати на іншому рівні транзитні питання. Тут можна застосувати Енергетичну хартію, яку Росія досі не ратифікувала. ЄС міг би вимагати від Кремля, щоб він принаймні її дотримувався, що сприяло б більшому рівноправ’ю”.

Депутат Райднер Штеенблок теж за європейський шлях:

„Ми сподіваємося, що нам вдасться встановити єдину енергетичну політику в Європейському союзі, але поки до цього ще далеко.”