Культура й стиль життя

Інвалідність і навчання: як німецькі виші усувають перешкоди

Що пропонують німецькі виші людям з обмеженими фізичними чи психічними можливостями? Які умови створені для них?

Symbolfoto Inklusion (picture-alliance/reality/Frank May)

За круглим столом сидить висока дівчина у чорних окулярах. Обличчя зосереджене, руки старанно обмацують стілець - вона намагається сісти. Надін Шперлінґ (Nadine Sperling) має інвалідність за зором, вона бачить лише обриси предметів. Поряд з нею сідає маленька худенька жінка. Їй дається це нелегко. Клаудіа Шмідт (Claudia Schmidt) страждає на дистофію м'язів. Обидві дівчини працюють у Центрі з підтримки студентів з обмеженими можливостями при Дортмундському університеті (DoBus). Надін закінчує бакалаврат за спеціальністю "Соціальна психологія" і допомагає студентам з вадами зору. Клаудіа - уже доктор психологічних наук, на її плечах - підтримка студентів з психічними захворюваннями.

Інший підхід, але жодних поблажок

Робота для Надін та Клаудії - сенс життя. Вони консультують новачків у виші, допомагають їм влитися у студентське суспільство і налагоджують діалог з професорами. "Часто студенти соромляться сказати, що вони погано бачать, і не просять роздрукувати текст великим шрифтом чи продублювати його шрифтом Брайля. Наше завдання - допомогти їм не боятися просити те, що їм потрібно", - розповідає Надін кореспондентці DW.

Клаудіа Шмідт

Клаудіа Шмідт

Не менше значення мають і пільги для студентів з обмеженими можливостями (Nachteilsausgleich). "Ідеться не про те, що такому студенту дозволено пропускати заняття. Ідеться про зміни умов, наприклад, форми навчання чи здачі іспиту", - пояснює Клаудіа Шмідт. Наприклад, студент з агорафобією (страх відкритого простору, - Ред.) може здавати іспити в окремому приміщенні без сторонніх людей. Також професор може змінити письмову форму іспиту на усну чи дати більше часу на виконання завдань. При цьому складність завдань лишається такою ж, як і для інших студентів курсу - тут жодних поблажок.

Такі, як усі

Клаудії Шмідт не подобається слово "обмеження" чи "особливість" стосовно таких студентів. Вона обурюється, коли її запитують про окремі спортивні заняття для студентів з інвалідністю чи про службу із забезпечення мобільності. Для неї важливо, щоб їх сприймали так само, як і всіх решту: "У нас немає спеціальних груп для таких студентів. Вони ходять на спорт разом з іншими - просто виконують ті рухи, які можуть виконати". Інклюзія - принцип, якого сьогодні дотримуються в німецькій освітній системі  . Йому слідують і у вишах.

Приміщення Дортмундського технічного університету

Між корпусами Дортмундського університету відсутні бар'єри

Клаудіа вже давно помітила, що лише в цьому разі хлопці й дівчата з обмеженими можливостями стають більш урівноваженими, самостійними, краще вчаться і реалізують себе у своїй професії. "Нас не треба ігнорувати, від нас не треба відособлюватись. Інклюзія - це не історія про жалість, це історія про стосунки одне з одним, про вміння бачити людину навпроти, розуміти і приймати її такою, якою вона є", - наголошує психологиня-консультантка.

Головне - доступне середовище

Що стосується інфраструктури, то ще не у всіх німецьких вишах створені максимальні зручності. Дортмундський університет у цьому питанні - попереду. Тут кругом встановлені пандуси, підйомні платформи, спеціальні туалети, тактильні вказівники та звукові інформатори. Усі двері під час натискання на кнопку відкриваються автоматично.

Табличка кабінету в Дортмундському університеті

Усі таблички кабінетів у Дортмундському університеті оснащені шрифтом Брайля

Такблички з назвами аудиторій обладнані шрифтом Брайля, а в лекційних залах є спеціальні місця для людей в інвалідних візках. Тексти для слабозрячих можна роздрукувати на брайлівському принтері, є й перекладачі мови жестів. "І не потрібно жодної служби із забезпечення мобільності. Потрібне лише доступне середовище - це коли людина з інвалідністю сама може те ж саме, що й усі решта, і їй не треба нікого смикати", - зазначає Клаудіа Шмідт.

Але університет Дортмунда прийшов до безбар'єрного середовища не одразу, йому знадобилося близько 40 років - саме стільки існує Центр підтримки студентів з обмеженими можливостями. В інших вишах ситуація дещо інша. Так, професор Дюссельдорфського університету Маттіас Франц (Matthias Franz), керівник консультаційної служби допомоги студентам з інвалідністю та хронічними захворюваннями, розповідає, що йому часто доводиться сперечатися із забудовниками, щоб, наприклад, добудувати пандуси в старих будівлях кампусу.

У лекційних залах цього вишу поки немає і спеціальних столів для студентів в інвалідних візках. Їм доводиться сидіти спереду - там, де стоїть доцент. "На них всі дивляться, їм незручно читати слайди, - ділиться спостереженнями помічниця професора Аннет Фербокет (Annette Verbocket). Зараз у нас поки лише одна студентка в інвалідному кріслі. Але якщо ми перебудуємо аудиторії, то до нас прийдуть ще й інші, оскільки вони знатимуть, що наш університет пристосований для них".

У Дюссельдорфському університеті навчається близько 500 людей з психічними чи фізичними відхиленнями. П'ять співробітників консультаційної служби намагаються знайти підхід до кожного. Наприклад, студентам з синдромом Аспергера вони допомагають налагодити контакти з іншими студентами і реалізувати свої можливості. Зараз виш розробляє мобільний додаток, який буде показувати студентам з інвалідністю, як можна безперешкодно пересуватися кампусом. "Ми намагаємося підключити до процесу всіх - адже в суспільстві треба пробудити інтерес до цієї теми", - переконаний Маттіас Франц. Тоді, можливо, власники будівельних фірм повірять у необхідність інклюзії і самі будуть пропонувати поставити пандус біля будівлі. Навіть якщо це потрібно лише одній студентці.

Дивитись відео 01:51

Як німець без рук і ніг подорожує світом (20.03.2017)

DW.COM

Аудіо й відео до теми

Albanian Shqip

Amharic አማርኛ

Arabic العربية

Bengali বাংলা

Bosnian B/H/S

Bulgarian Български

Chinese (Simplified) 简

Chinese (Traditional) 繁

Croatian Hrvatski

Dari دری

English English

French Français

German Deutsch

Greek Ελληνικά

Hausa Hausa

Hindi हिन्दी

Indonesian Bahasa Indonesia

Kiswahili Kiswahili

Macedonian Македонски

Pashto پښتو

Persian فارسی

Polish Polski

Portuguese Português para África

Portuguese Português do Brasil

Romanian Română

Russian Русский

Serbian Српски/Srpski

Spanish Español

Turkish Türkçe

Ukrainian Українська

Urdu اردو