1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Інші погляди на міграцію

3 травня 2007 р.

В межах серії „Де ти вдома“ у дортмундському музеї Museum am Ostwall 3 травня відкривається виставка робіт українського художника Івана Базака.

https://p.dw.com/p/ALh2

Він став одним із шести митців, які протягом року продемонструють своє творче осмислення теми міграції та ідентичності.

У проекті „Де ти вдома“ беруть участь митці з різних куточків Європи. Відповідно різняться і явища, на які вони хочуть звернути увагу громадськості. Виставка Івана Базака – друга з чотирьох у серії. Перед ним Museum am Ostwall показував роботи австрійця китайського походження Жун Яна, який свою експозицію присвятив питанню „як ведеться людям, яких у суспільстві таврують як чужинців?“. Натомість один з інших учасників проекту іспанський митець Валеріано Лопес звертає увагу на тисячі мігрантів з африканських країн, які ризикуючи своїм життям намагаються на риболовних човнах морем дістатися омріяної Європи. В рамках проекту „Де ти вдома“ художники пропонують публіці по-іншому поглянути на тему міграції, розповідає куратор Ніколь Ґроте:

„Я хотіла зібрати різні творчі погляди на тему міграції, які відрізняються від того, як це питання дискутується у ЗМІ. Приміром Іван Базак, на відміну від загального суспільного дискурсу, у якому міграція розглядається як проблема, відкриває дотепну, шармантну перспективу. Для нього мігранти - це не жертви або борці із кордонами, а суб’єкти, які переміщуються між суспільствами і кордонами, не вбачаючи у цьому нічого особливого”.

„Віталік відвідує свою маму“

Виставка Івана Базака складається з двох частин. „Віталік відвідує свою маму“ - так називається оповідь про шкільного друга художника Віталіка з Коломиї, який не маючи жодних документів відправився провідати свою маму, яка поїхала на заробітки до Італії. Іван подорожував разом із Віталіком. Враженнями від цієї „нелегальної“ поїздки художник ділиться із відвідувачами виставки через картини, фотографії, відеокадри та інсталяції. На одній з картин Іван Базак зобразив великий будинок із садом, який пустує відколи мама Віталіка подалася працювати до Італії:

„Про що справді йдеться у цій виставці, так це про феномен того, що з України виїжджають люди, особливо із Західної України люди виїжджають цілими родинами. У селах залишилися лише старі люди, які вже не можуть і діти, які ще не можуть. Всі інші або майже всі інші заробляють гроші закордоном – чи то Іспанія, чи то Португалія або Італія”.

Цей феномен, на думку художника, у Києві не стоїть на порядку денному суспільної дискусії. Тому свою виставку, присвячену темі міграції Іван Базак хотів би показати не лише у Німеччині, але і в Україні, аби привернути увагу до проблеми масового відтоку українців закордон.

„Берні у бабиній хаті”

У другій частині виставки, яка носить назву „Берні у бабиній хаті” художник розповідає про те, як його друг - німець на ім’я Берні зимував у старому будинку бабці Івана у Коломиї. Оскільки сама бабуся останніми роками проводить зиму у родичів у Києві, то свою хату вона радо надала у користування молодому гостю з Німеччини. На час виставки Івана Базака до дортмундського музею прибудували невеличкий будиночок , до якого можна зайти з вулиці або заглянути всередину прямо з виставкової зали. Таким чином художник відтворив одну з кімнат хати, якою він її побачив після того, як у ній зимував Берні. Івана вразили численні дрібниці, які Берні змінив у старому помешканні заради свого затишку: приміром, він замінив старий вимикач, поставив нову газову плиту і так далі. Поступово Берні став почуватися у бабиній хаті як вдома – він звик до старих меблів, картин та родинних фотографій. Для Івана облаштування його німецького друга у старій хаті у Коломиї стало символом того, як люди призвичаюються до нового середовища:

„Ця прибудова, ця інсталяція, яку прибудували до музею – дуже символічна. Це прибудова як і всі мігранти – вони прибудовуються до якоїсь вже існуючої системи, великої будівлі”.

Міграція - це не дорога з одностороннім рухом

Історія німця Берні у Коломиї, звісно, не є типовою історією мігранта в Україні. Але доповнивши свою експозицію саме цією оповіддю, Іван Базак хотів продемонструвати, що міграція у сучасному світі не є дорогою з одностороннім рухом:

„Я хотів показати міграцію в обидва боки: українці виїжджають з України, але до України приїздять інші мігранти. ... 37:12 В результаті Україна залишається при своїх 48 мільйонах. Але суспільство при цьому змінюється. Так само суспільство змінюється в Західній Європі за рахунок наших людей. Мені це цікаво як феномен”.

Куратор проекту „Де ти вдома” Ніколь Ґроте каже, що художники, які у Дортмунді демонструють свої роботи на тему міграції, не дають відповіді на питання „То де ж їхня домівка?”, як часто очікують відвідувачі. Натомість більш доцільно ставити питання іншим чином, а саме „Що таке домівка?”:

„Я поділяю точку зору про те, що домівка або батьківщина не прив’язана до якогось конкретного місця. Люди можуть бути вдома будь-де у світі, а уявлення про батьківщину і чужинців є застарілими, хоча досі присутні у повсякденності. Мігранти і досі стають жертвами упереджень або расизму. Досі є люди, які думають, що мігранти не належать до суспільства. Цей проект, який ми представляємо, покликаний звернути увагу на цю дискусію і замислитись над актуальністю поширених уявлень про міграцію”.

Іван Базак народився у Коломиї Івано-Франківської області. Навчався у художній академії у Києві, продовжив навчання у Німеччині. Нині мешкає у Кельні, багато подорожує, беручи участь у різних мистецьких проектах. На запитання „Де його домівка?” каже: „Європа. Ні – цілий світ!”