Ірак: “війна після війни”

Більшість німецьких газет присвятили свої коментарі загостренню ситуації в Іраку. Небезпека для американських солдатів у Перській затоці тепер виходить не лише із так званого ”сунітського трикутника”, а й від донедавна лояльних шиїтів, яких підбурює до повстання радикальний шиїтський лідер Муктада ас-Садр.

Газета НОРДКУРІР у своєму коментарі розглядає можливість укладення американцями союзу з поміркованим шиїтським лідером Алі аль Сістані:

Якщо не вдасться зупинити радикального Муктада ас-Садра, то виникне небезпеке, що чимраз більше шиїтів долучатиметься до його табору й більше не буде зважати на заклики поміркованого аятоли Алі аль Сістані. Останній, зрештою, теж не гребує гострими антиамериканськими висловами. Він бажає після виборів збудувати в Іраку суто ”Велику ісламську державу”. Зважаючи на загострення ситуації, США не залишається нічого більше, як укласти не надто приємний союз з аль Сістані, аби уникнути гірших неприємностей. Водночас це стане визнанням повної поразки американської стратегії в Іраку. Захмарні плани про принесення в Ірак шляхом війни чогось на зразок західної демократії та свободи перетворяться тоді остаточно на похибку попереднього розрахунку, – зазначає газета НОРДКУРІР.

Газета БЕРЛІНЕР ЦАЙТУНҐ, продовжуючи тему, розмірковує над можливістю ”знайти для Іраку нового диктатора”, який би був трохи кращим за Саддама:

Альтернатива була б найкращим й водночас найгіршим вирішенням для американців. ”Нічого не залишається, як податися геть з Іраку”, – так мало б звучати гасло. Задекларованої мети США досягли – режим Саддама Хусейна ліквідовано. Вони зробили велику послугу іракцям та людству у справі побудови демократії та здобуття людських прав. Водночас плани демократизації Близького Сходу зазнали цілковитої поразки. Уряд Буша та США як світовий гегемон зганьбилися, –

стверджує газета БЕРЛІНЕР ЦАЙТУНҐ і веде далі:

Виходячи з цієї дилеми, в Іраку часто можна почути пораду: Сполучені Штати повинні знайти нового диктатора, котрий, наскільки це можливо, був би людяніший і справедливіший за Саддама. Ніхто не здивується, якщо США послухаються цієї поради. Така концепція досить часто виявлялася дієздатною, принаймні протягом певного часу. У такий спосіб можна буде нарешті покласти край війні в Іраку й вивести звідти війська, – прогнозує газета БЕРЛІНЕР ЦАЙТУНҐ.

Вдатися до рішучих дій у боротьбі з провокаторами та не поспішати з передачею влади іракцям закликає коментар у газеті ГАЙЛЬБРОНЕР ШТІММЕ:

Сталося так, як і передбачалося: американському уряду загрожує політична катастрофа неймовірних масштабів. Ескалація насильства в Іраку триває, і вогнища його вже виникають не лише в сунітському, але й у шиїтському середовищі. Якщо заклики до повстання самопроголошеного аятоли Муктада ас-Садра впадуть у плідний ґрунт, то тисячі людей поплатяться своїми життями, а президент Джордж Буш – своєю посадою. Ірак залишатиметься некерованим, допоки бойовики не будуть роззброєні, а демагоги на зразок ас-Садра не будуть арештовані. До цього часу не може бути й мови про передачу влади іракцям чи про демократичні вибори наступного року, – застерігає газета ГАЙЛЬБРОНЕР ШТІММЕ:

Про ”війну після війни” читаємо в коментарі газети ВЕСТФЕЛІШЕР АНЦАЙҐЕР:

Ірак, який згідно з пророцтвом американського президента Буша мав стати прикладом для цілого регіону, як квітуча країна миру, потопає у безпрецедентному хаосі. Фанатик Муктада ас-Садр став тим часом мегафон для всіх незадоволених. Нині він духовний лідер лише невеликої групи шиїтів, але він може стати тим гнотом, який підірве діжку з порохом. Він може стати потенційним провідником громадянської війни. Уряд Буша серйозно прорахувався, завдаючи удару по Іраку. Війна після війни почалася лише зараз. І вона є непередбачуваною, – стверджує газета ВЕСТФЕЛІШЕР АНЦАЙҐЕР.

І на завершення – коментар газети ДАРМШТЕДТЕР ЕХО про останнє розширення НАТО:

Розширення НАТО до 26-ти членів можна порівняти з ледь чи не створенням нової організації. Водночас – це прорив у невідоме. Адже мета організації залишається нез”ясованою. Альянсу так і не вдалося до кінця опрацювати концепцію подальшого спільного шляху. Не виключено й те, що попри інші перекоси, спричинені емоційним прагненням нових членів гарантувати собі безпеку, на новому східному кордоні НАТО виникнуть нові траншеї, – пише ДАРМШТЕДТЕР ЕХО.