Ірак: перший рік війни

Німецька преса продовжує коментувати річницю початку війни в Іраку й ті наслідки, до яких призвела міжнародна антитерористична кампанія. Серед внутрішньополітичних тем вирізняються позачерговий з"їзд Соціал-демократичної партії Німеччини та майбутні вибори федерального президента країни. Так газета НОЙЄ ПРЕССЕ пише: Через рік після початку бойових дій в альянсі країн, які ведуть війну в Іраку, з"являються тенденції до розпаду, бо Польща, Італія та Іспанія змушені визнати, що Вашингтон ошукав їх щодо причин війни. Цей процес не залишиться без наслідків: якщо всі союзники захочуть якомога швидше вивести свої війська з Іраку, то й політичний авторитет США в Іраку буде зруйнований. Відтак, непередбачуваним ризиком стане передача влади іракському цивільному уряду 1 липня. Через рік після початку війни в Іраку в світі є одним диктатором менше. І це добре. Але в результаті війни світ не став безпечнішим, - переконана газета НОЙЄ ПРЕССЕ. Газета ФРАНКФУРТЕР АЛЬҐЕМАЙНЕ ЦАЙТУНГ перекидає місток від терактів у Мадриді, які приписують "Аль-Каїді", до політики безпеки всередині Німеччини: Бомби, які вибухнули 11 березня в Мадриді й розірвали на шматки 202 особи, мали непередбачуваний ефект. Їхні осколки змели з політичної арени іспанський консервативний уряд, похитнули союзницьку політику Сполучених Штатів Америки і розвалили іспансько-польський фронт проти Європейської конституції. Можливо, такий результат спонукає організаторів терактів до нових замахів на ненависний Захід, - пише ФРАНКФУРТЕР АЛЬҐЕМАЙНЕ ЦАЙТУНГ і веде далі: Але вони викликали і реакцію, на яку терористи навряд чи сподівалися. У Німеччині, приміром, у центрі політичних дискусій знову з"явилися теми, які вже обговорювалися після терактів у Нью-Йорку, і, здавалося, були назавжди поховані. Нині міністр внутрішніх справ Отто Шилі вимагає підпорядкування досі незалежної земельної кримінальної поліції федерації. Бо, за словами фахівців, різні закони про поліцію в різних землях заважають систематичному збиранню інформації про міжнародну терористичну мережу. Те ж торкається і спецслужб. Десятиліттями займалися земельні відомства з охорони конституції в основному антиконституційною діяльністю правих та лівоекстремістських організацій. Із заколотникам, які розмовляють курдською, турецькою чи арабською мовами, які отримують накази з-за кордону, працювати було значно важче. Вочевидь, легко було засилати агентів до праворадикальних партій. Заслати шпигунів до ісламістських кіл вдається навпаки дуже рідко. Отож, опікування кожної землі лише своїми власними інтересами може стати смертельним для країни, - застерігає ФРАНКФУРТЕР АЬҐЕМАЙНЕ ЦАЙТУНГ. Газета ЛЮБЕКЕР НАХРІХТЕН коментує обрання на позачерговому партійному з"їзді соціал-демократів головою партії Франца Мюнтеферінга замість Ґергарда Шредера: Звичайно, ця зміна верхівки партії нічого не змінить. Мюнтеферінг замість Шредера на верхівці СДПН - це прозорі внутрішньопартійні ігри, які ні на йоту не змінять суть урядової політики. Можливо, трохи тепліше стане на партійних зборах соціал-демократів у первинних осередках. Але різкий поворот? Новий початок? Нове щастя? Можливо навіть: перемога на виборах 2006-го року? Ні. Абсолютно точно, ні. Публіка, виборці вдруге не заплющать очі. Надто багато вже всього сталося за минулі шість років, і дуже багато чого не сталося. Шредер, тигр, який увійде до книжок історії як килимок з тигрової шкури перед ліжком, був лише один раз по справжньому мужнім на своїй посаді голови партії, коли він, бачачи невідворотну поразку на парламентських виборах 2002-го року, відштовхнув американців і відхилив будь-яку участь Німеччини у воєнному нападі на іракського деспота Саддама Хусейна. Вдома, у внутрішній політиці, він ніколи не дозволив собі такої радикальності, такої прямолінійності. Краще він добровільно віддасть головування в партії, - читаємо в газеті ЛЮБЕКЕР НАХРІХТЕН. Газета БІЛЬД коментує останні висловлювання кандидата на посаду федерального президента країни Горста Келера, які викликали неоднозначну реакцію в німецькому суспільстві: Незвичні висловлювання кандидата Горста Келера про політику реформ і про зміну уряду, можливо, не відповідають витонченим правилам поведінки федерального президента, але саме це й робить їх цінними. Бо все, що Келер говорить, відповідає дійсності. Правда, що федеральний канцлер Ґергард Шредер своєю "Аґендою 2010" зробив правильний історичний крок . Правда, що політика реформ має йти далі і що Німеччина стоїть перед важкими змінами. З огляду на стан соціал-демократів правильним є і бажання Келера, щоб уряд перейшов до християнських демократів, звичайно ж, на чолі з їхнім головою Анґелою Меркель, з ким же ж іще? Хто хоче реформ, хто переймається майбутнім Німеччини - незалежно від партійної приналежності - може лише підтримати Келера, - переконана газета БІЛЬД. Ви слухали огляд німецької преси. Його підготував Віктор Тимченко.