Ірак, Іран – усе повторюється?

У Німеччині газети уважно стежать за розвитком ситуації навколо атомної програми Ірану. Наприкінці минулого тижня керівництво ісламської країни відхилило пропозицію Європейського союзу, який погоджувався на право Тегерану за певних умов використовувати атомну енергію в мирних цілях. Ось що пише Braunschweiger Zeitung:

Брюссельський варіант інтенсивних торгових відносин та гарантії безпеки не приваблюють іранську сторону. Адже це пропозиція політичних банкрутів. В атомній суперечці може бути лише одне рішення, якщо в Тегерані та Вашингтоні прагматики візьмуть гору над фундаменталістами. Якщо США викреслять Іран з „осі зла” і визнають його як партнера, Тегеран може піти на поступки і зажадає фінансових компенсацій за свою поміркованість. Платити ж доведеться Європі. Інакше ісламська республіка працюватиме над бомбою, - вважає Braunschweiger Zeitung.

Süddeutsche Zeitung з Мюнхена налаштована дуже песимістично:

Як свого часу уряд у Багдаді, так і Тегеран сьогодні наголошує, що не прагне атомної бомби. Як і перед війною в Іраку, в країні працюють інспектори МАГАТЕ. Як і тоді, були спроби приховати частину атомної програми. Як і в Іраку, немає доказів, що Іран справді створює ядерну зброю. І цього разу теж світ вестиме запеклу суперечку про те, якою має бути правильна відповідь. Американці вимагатимуть те, чого вони вже давно прагнуть – санкцій. Питання – в якому обсязі і чи надовго – може знову призвести до розколу на Заході й у світі загалом. Тим більше, якщо одного дня йтиметься про воєнну операцію. І цей день, очевидно, настане, якщо не буде мирного вирішення, - прогнозує Süddeutsche Zeitung.

До інших тем. Угорська газета Nepszabadsag коментує порятунок екіпажу російського військового батискафу, що сів на дно біля берегів Камчатки. Ключову роль в успіху операції зіграв британський підводний апарат:

Впадає у вічі, що через п’ять років після трагедії з підводним човном „Курськ” росіяни таки чомусь навчилися, хоча особливо похвалитися нема чим... Інформуючи своє населення, російські джерела дуже обережно згадують про міжнародну допомогу. Здається, що „великоруська гордість” досі заважає росіянам дивитися правді у вічі. Але в Москві зробили найважливіший крок – поставили життя сімох матросів вище, ніж роль Росії як наддержави. Вони їх врятували. Росія при цьому не втратила обличчя, радше навпаки, - пише Nepszabadsag.

Тему продовжує швейцарська Berner Zeitung:

Помічникам з країн-членів НАТО навіть дозволили доторкнутися до засекречених військових об’єктів, через які вся Камчатка досі залишається закритою зоною для іноземців. Хто знає „шпигуноманію” російських військових, зрозуміє, з якими рефлексами їм довелося боротися. Але вся Росія сьогодні запитує, чому п’яти років виявилося мало, щоб створити власну службу порятунку для підводників. Зі своєю старою технікою Росія досі має замашки супердержави, - критикує Berner Zeitung.

На завершення – про події на Близькому Сході. У неділю колишній прем’єр-міністр Ізраїлю і міністр фінансів Беньямін Нетаньяху пішов у відставку. Він пояснив свій крок незгодою з курсом глави уряду Аріеля Шарона, який планує через кілька днів почати ліквідацію незаконних ізраїльських поселень у секторі Газа. Римська Il Messaggero зауважує:

Нетаньяху завжди любив сюрпризи. І телебачення. Ще кілька років тому один ізраїльський коментатор уїдливо назвав його „чудовим продавцем килимів”. Прес-конференція, на якій міністр фінансів пояснив причини своєї відставки, була просто майстерною. Бракувало лише, щоб „Бібі”, як називають Нетаньяху, розридався через занепокоєння долею Ізраїлю... Шарон і весь політичний світ Ізраїлю були готові до звичайних протестів суперника, однак не до його відставки. Але сюрприз був добре завчений, як і слова, з якими Нетаньяху вийшов до телекамер, - пише Il Messaggero.

Французьке видання Le Figaro з Парижа зазначає:

Відставка дає можливість Беньяміну Нетаньяху піти у відкритий наступ проти прем’єр-міністра Аріеля Шарона. Тобто Ізраїль тепер перебуває у фазі передвиборної кампанії, в якій кожна сторона намагатиметься робити багато обіцянок. Вимальовується ситуація, що не обіцяє нічого доброго на той час, коли Ізраїль ліквідує свої поселення в секторі Газа. Шарон, який буде змушений захищатися, може зайняти ще більш жорстку позицію і ще менше буде готовий робити поступки щодо Західного берегу ріки Йордан або „дорожньої карти” взагалі, - занепокоєна Le Figaro.