І без зброї масового знищення Ірак є небезпечним для миру

Тижневик ЦАЙТ опублікував цього тижня статтю під назвою "Іракське небезпечне ноу-хау". Автор матеріалу - експерт Вашингтонського інституту миру Девід Кей звертає увагу на небезпеку, яка може й надалі надходити з Іраку, хоча ця країна, на його думку, не володіла зброєю масового знищення:

Найагресивнішим проектом Саддама Хусейна була його ракетна програма, не тому що вона була вже такою успішною, а тому, що у ній брало участь багато іноземних партнерів. Якщо взяти до уваги те, до якої кількості адрес звертались іракські науковці та інженери, і яку допомогу вони отримували, одразу стає зрозумілим, що вони, ймовірно, значно швидше могли прийти до мети. Власне ядром програми створення зброї масового знищення був інтелектуальний капітал: знання експертів та уміння передавати їх далі. Причина, чому в Іраку тепер треба проводити інтенсивні інспекції, полягає в тому, що в цій країні досі є технічні експертизи, документи та науковці, яким не можна потрапити до інших країн, -

зауважує газета ЦАЙТ і веде далі:

Фактом є те, що усі вірили в те, що Ірак має зброю масового знищення: США, Франція, Великобританія, Німеччина - і навіть російські спецслужби. Але й без зброї масового знищення Ірак є значно небезпечнішим, аніж цього очікували. У Іраку було грандіозне ноу-хау. Якби війна не стала на заваді, то ринок звів би без зволікань охочого покупця з зацікавленим продавцем і ми б не мали жодного шансу, це помітити. Влітку під час наших інспекцій ми знову шукали іракських науковців, та їх не можна було знайти або вони покинули країну зовсім. Найважливіше, що ми зараз можемо зробити, так це запропонувати цим екпертам перспективу кращого життя для них та їхніх сімей. Чи вже могла іракська технологія опинитись за межами країни? Так. Чи могли вже бути передані далі невеликі партії матеріалу, який можна використати для виробництва зброї? Цілком ймовірно. Наприкінці війни в Іраку панував великий хаос. І ми дізнаємося про це напевне лише тоді, коли цей матеріал з"явиться десь-інде, - стверджує газета ЦАЙТ.

Тижневик РЕЙНІШЕ МЕРКУР коментує переговори папського кардинала Вальтера Каспера з патріархом Російської православної церкви Олексія ІІ, однією з тем яких стала ініціатива Синоду Української греко-католицької церкви утворити власний "Київський патріархат":

Саме тепер дедалі гострішою стає суперечка про майбутнє Української греко-католицької церкви, підпорядкованої Риму. Вийшовши в еру Горбачова з підпілля, вона стала серйозною конкуренцією для православ"я, яке розкололось. Сотні парафій та монастирів перейшли тоді "до Риму". Регіональні резиденції греко-католиків розташовані на заході України, під проводом самовпевненого кардинала Любомира Гузара духовенство прагне утворити власний патріархат з центром у Києві. Якщо до цього дійде, то це, на думку Московського патріархату буде свого виду проголошенням війни - бо у Києві знаходяться історичні та культурні корені усього східнослав"янського православ"я. Якщо церква, яка підпорядковується Риму претендуватиме на цю колиску Московського патріархату, як на власний патріарший престол, то від екуменічних намагань Папи Івана Павла ІІ, які він виявляє протягом майже чверті століття, нічого не залишиться. Цього побоюються у Ватикані. Не в останню чергу ціну за таку пригоду мали б заплатити й католики в Росії, - аналізує газета РЕЙНІШЕР МЕРКУР.

На території Сибіру помістилися б Китай разом з Індією. Та якщо у цих азіатських країнах проживає близько двох з половиною мільярдів осіб, то у Сибіру, попри всі його незліченні природні багатства кількість населення становить неповних 27 мільйонів. Журнал ШПІГЕЛЬ аналізує демографічну ситуацію в Сибіру:

Між Уралом та Тихим океаном залягає приблизно третина усіх резервів газу і десята частина нафтових запасів планети, окрім цього більше п"ятої частини запасів питної води, тут росте десять відсотків лісів, а також є золото, нікель, платина, уран. "Сибір зробить Росію багатою", проголосив у 18 столітті письменник та вчений Михайло Ломоносов. "Якщо Сибір здоровий, то і Росія здорова", - каже нині Леонід Драчевський, представник президента Російської Федерації у Сибірському федеральному окрузі. Та Сибір не є здоровим. З 1989-го року країна на схід від Уралу втратила 2,3 мільйона жителів - рівень народжуваності знизився, тривалість життя населення скоротилася, після розвалу радянської системи розпочалась масова еміграція. Окремі поселення, між іншим, згідно з рішенням властей, повністю знесли, - зауважує журнал ШПІГЕЛЬ. Огляд тижневої преси підготувала Маріанна Кавка.