270 поправок до незручного звіту
15 лютого 2007 р.
Мало який документ викликав у Європарламенті такі гострі дебати, як нинішній звіт спеціальної комісії Європарламенту, яку журналісти скорочено називають „комісія у справі ЦРУ”. Цей звіт депутати готували протягом року. За цей час допитали 170 свідків і трьох потерпілих – громадян країн ЄС, яких агенти американської спецслужби ЦРУ заарештували без належного ордеру і таємно утримували в ув’язненні. Численні противники ухвалення звіту про діяльність ЦРУ на території Європи закидали його авторам спекулятивність. Однак співавтор звіту комісії Європарламенту, італійський депутат від фракції соціалістів заперечує:
„Ми представили зібрані нами факти. Лише факти і жодних коментарів, жодних особистих упереджень. Факти, які засвідчують конкретні діяння”.
Нелегальні польоти і "справа Курнаца"
За даними, наведеними у звіті комісії Європарламенту, у період між 2001 і 2005 роками агенти Центрального розвідувального управління Сполучених Штатів здійснили понад тисячу двісті таємних польотів у європейському повітряному просторі, причому часто літаки американських спецслужб із ув’язненими на борту здійснювали посадки в аеропортах країн ЄС. Одним із випадків нелегального затримання громадян ЄС, які набули найбільшого розголосу, є „справа Мурата Курнаца”. Турка із німецьким паспортом Курнаца агенти ЦРУ затримали в Пакистані після терактів 11 вересня і переправили на Ґуантанамо, де його тримали чотири з половиною роки. Курнацу за весь цей час так і не висунули жодних звинувачень. Після свого повернення до Німеччини він закинув німецькому керівництву потурання нелегальним діям американців.
В епіцентрі скандалу - німецький міністр
В епіцентрі скандалу опинився нинішній міністр закордонних справ Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр, який свого часу нібито відхилив пропозицію США доправити Курнаца до Німеччини. Комісія Європарламенту долучила цей епізод до свого звіту. Таке пряме звинувачення на адресу однопартійця Штайнмаєра обурило німецьких соціалістів у Європарламенті – після довгих суперечок вони таки домоглися, щоб цей пункт був виключений зі звіту. Представник німецького МЗС Ґюнтер Ґлосер, який захищав інтереси свого шефа у Страсбурзі, назвав звіт „пустою збіркою закидів”:
„З припущень так швидко робляться факти. З нашої точки зору, бажано було би вдаватися до більш зважених формулювань. Адже про деякі звинувачення неможливо судити без детального вивчення документів”.
„Ото ж бо й воно”, зазначають автори звіту: саме уряди країн ЄС зробили все можливе, аби депутати Європарламенту не отримали доступу до будь-яких секретних документів. Жоден із високопосадовців, яких запрошувала комісія, зокрема міністр Штайнмаєр, так і не погодилися спілкуватися з депутатами.
Коригування до невпізнанності
Розгляд „поправки Штайнмаєра” став лише початком небачених „супердебатів” у Страсбурзі: загалом до звіту депутати запропонували 270 поправок. За кожною із них крилися якісь політичні перестороги: консерватори намагалися згладити будь-які гострі кути у звіті комісії, які могли би роздратувати „партнерів у Вашингтоні”, представники проурядових партій боялися відкрито визнати, що операції ЦРУ відбувалися з відома урядовців їхніх країн.
В решті-решт звіт слідчої комісії таки було затверджено. Переважно, голосами лівих і „зелених”. Після того, як зі звіту прибрали суперечливі згадки про Франка-Вальтера Штайнмаєра, німецькі соціал-демократи стали активно відстоювати документ. Зокрема, депутат Вольфґанґ Крайсль-Дьорфер закликав уряди європейських країн не нехтувати правами людини у боротьбі з тероризмом:
„Доведено, що агенти ЦРУ брали участь у викраденнях людей. Прокурори у Мюнхені і Мілані видали ордери на арешт агентів ЦРУ – тепер їх необхідно передати США. Ми не маємо права допускати, щоби спецслужби робили, що їм заманеться, а наші уряди ніяк тому не протидіяли”, - закликав Крайсль-Дьорфер.
Палких закликів під час дебатів пролунало чимало. Однак після врахування поправок і узгодження різних політичних інтересів від початкового, різкого тексту звіту лишилося небагато. Навіть Єврокомісар з питань юстиції Франко Фраттіні, який рік тому погрожував урядам країн санкціями за потурання порушенням прав людини, цього разу утримався від коментарів і рекомендував дочекатися результатів офіційного слідства.