60 років після війни: колишні вороги перетворилися на друзів

У центрі уваги німецьких коментаторів перебуває святкування в Москві ювілею закінчення Другої світової війни та поїздка президента США Джорджа Буша країнами Європи. Газета ТАҐЕСЦАЙТУНҐ пише:

Через 60 років після закінчення війни спогади про минуле присутні в усіх засобах масової інформації. Це добре, що й через шість десятиліть ми не забуваємо дванадцять темних років нашої історії. Ювілеї та спогади слугують приводом для дискусій між старшим та зовсім молодим поколіннями. Під час таких розмов йдеться як про родинні історії, так і про велику політику, - зазначає газета ТАҐЕСЦАЙТУНҐ.

Газета ВЕЛЬТ не приховує роздвоєних почуттів:

Вражає, що через шість десятиліть після закінчення війни знову можна почути про примирення між німцями та росіянами. З іншого боку, викликають здивування численні портрети Сталіна, які символічно нагадують росіянам про начебто славне минуле. Путін застосовує до історії подвійні стандарти. У випадку з Німеччиною він не цурається великих жестів, аби порвати з минулим і вихваляти двосторонні відносини як дружні, називаючи їх стратегічним партнерством. У випадку ж з громадянами своєї власної країни він використовує історію як антидепресивний препарат. Мета Путіна в довгостроковій перспективі – відродити наддержаву. Поки це стане реальністю, про наддержаву можна принаймні згадувати, приховуючи при цьому всю правду, - пише газета ВЕЛЬТ.

Газета ГАЙЛЬБРОННЕР ШТІММЕ коментує промову російського президента:

Путін говорив про перемогу добра над злом, свободи над тиранством. Ці слова навряд чи стосувалися 9-го травня 1945-го року. Адже до падіння берлінської стіни, тобто до дев"ятого листопада 1989-го року, в країнах Східної Європи та в колишніх радянських республіках панував дух несвободи. Нестійка російська демократія досі не спромоглася повністю розібратися в мільйонах злочинів сталінської доби. Путін хотів, щоб було якомога краще, демонстративно заявивши про примирення з Німеччиною. Але для розвитку повноцінного мирного партнерства в Європі необхідно, щоб Росія чесно оцінила свою власну переповнену стражданнями історію, - підкреслює газета ГАЙЛЬБРОННЕР ШТІММЕ.

Газета ҐЕНЕРАЛЬ-АНЦАЙҐЕР дотримується такої думки:

У промові Путіна не можна було не почути готовності до відкритості, бажання бути визнаним та прагнення, щоб його зрозуміли з огляду на великі проблеми, які ще слід подолати Росії і з якими вона навряд чи впорається сама. У цьому сенсі пропозиція примиритися, яка пролунала на адресу Німеччини, є чимось значно більшим, ніж простим жестом або результатом ”товаришування між чоловіками” й проявом економічних інтересів. Це передусім свідчення вражаючої зміни в російському сприйнятті Німеччини, - наголошує газета ҐЕНЕРАЛЬ-АНЦАЙҐЕР.

Газета ЗЮДДОЙЧЕ ЦАЙТУНҐ нагадує про внесок США у встановлення миру на континенті:

Звільнення та демократизація Європи були б неможливими без США. Піддавати сумніву роль Америки в Європі небезпечно – як у Вашингтоні, так і в Берліні, оскільки тоді під загрозою опиниться європейська єдність. Роки ”холодної війни” свідчать, що Європа не може вибирати між Росією та США, - вважає газета ЗЮДДОЙЧЕ ЦАЙТУНҐ.

Газета МЮНХНЕР МЕРКУР коментує:

Ніхто так чітко не вказав на протиріччя святкування перемоги, як це зробив президент США. Буш вирушив з візитом до Грузії, яка прагне нарешті домогтися повного виведення російських залишків радянських військ. Але такий жест залишився поодиноким. Хтось ще говорить про Чечню або про порушення прав людини в Росії? Стара Європа вже звикла дивитися на Росію з позицій політичного прагматизму, що вона називає ”примиренням”. Під час нинішньої поїздки Буша стало зрозуміло, чому східні європейці в час небезпеки з більшим задоволенням тримаються Америки, - читаємо в газеті МЮНХНЕР МЕРКУР.

І на завершення – цитата з газети ГАННОВЕРШЕ АЛЬҐЕМАЙНЕ ЦАЙТУНҐ:

Обравши такий незвичний маршрут своєї подорожі, американський президент віддав належне як радянському внеску в боротьбі проти фашизму, так і маленьким республікам, які звільнилися від радянського централізму. Водночас Буш звернув увагу, що частину відповідальності за окупацію країн Балтії несуть також Америка і Великобританія. Крім того, він вказав на помилки переможців під час випрацювання повоєнних планів. Все це лише посилює щирість місії Буша, - вважає газета ГАННОВЕРШЕ АЛЬҐЕМАЙНЕ ЦАЙТУНҐ.