Auf Wiedersehen, Deutschland!

Понад 100 років тому Німеччиною прокотилася хвиля еміграції. У пошуках кращої долі тисячі людей вирушали за океан, в Америку. Дістатися туди було складно, а повернутися потім на батьківщину - майже нереально. Але для багатьох еміграція була кращою альтернативною життю в Німеччині у часи воєн, неврожаїв та голоду. До того ж , дехто шукав на чужині притулку від політичного та релігійного переслідування.

Ситуація кардинально змінилася в другій половині ХХ-го століття. З країни емігрантів Німеччина перетворилася на країну іммігрантів. Розповідає професор Клаус Баде з університету міста Оснабрюка:

„Деякий час у нас був врівноважений баланс міграції, але тепер існує тенденція до більшого числа емігрантів - точно поки сказати не можемо”.

За підсумками минулого 2005 року баланс міграції в Німеччині був ще плюсовим. До Федеративної Республіки прибули на 79 тисяч людей більше, ніж її залишили. Але тенденція останніх років була однозначною: різниця між припливом та відтоком мігрантів зменшувалася. Здавалося б, немає чого хвилюватися, адже баланс позитивний. Але проблема ще й у тому, що населення Німеччини стрімко старішає. Це означає, що дедалі менше людей платять внески у соціальні фонди: пенсійне, медичне та інші види страхування. Мігрантів бракує, каже Баде:

„Точно можна сказати, що наші очікування не виправдалися. Ми думали, що можемо розраховувати на приплив від 100.000 до 150.000 мігрантів щорічно. Саме стільки потребує Німеччина, щоб вирівняти демографічний дефіцит і втримати баланс у соціальній системі”.

На думку професора Клауса Баде, проблема полягає не тільки в недостатньому числі мігрантів, а й у рівні освіти тих, хто прибуває:

„Кращі голови залишають країну, а серед новоприбулих висококваліфікованих фахівців мало. Загалом приплив мігрантів зменшується. Це звичайно, означає зменшення інноваційного потенціалу. Адже суспільство, в якому молодих стає дедалі менше, не має тієї сили, як суспільство, що за власний рахунок чи за рахунок міграції відтворюється”.

А для такої високо розвинутої країни як Німеччина інновації мають особливо велике значення. Про причини, що змушують німців емігрувати, а іноземцям перешкоджають сюди приїхати, говорить науковий керівник Німецького музею еміграції у Бремерхафені Сімоне Айк:

„Це питання шансів, які пропонує країна, а також ставлення в суспільстві. Я думаю, що до людей тут починають ставитися серйозно тільки з досягненням певного віку. З іншого боку, тим, кому за 50, в Німеччині складно знайти роботу. Тобто тут не без абсурду”.

Серед тих, кому доля всміхнулася за кордоном, - німкеня Катінка Темме. Вона архітектор і після освіти в США тепер працює в Швейцарії та Японії:

„У Німеччині традиційно так склалося, що все має підходити під якийсь шаблон, а новим ідеям дуже складно пробитися. В Японії в мене таке відчуття, що коли ти молодий, і в тебе є ідеї й бажання їх втілювати, це сприймається дуже позитивно. А в Німеччині, як мені здається, тебе оцінюють за дуже багатьма критеріями, чимало з яких не мають значення”.

Причини можуть бути різними - відсутність перспективи на батьківщині чи кращий заробіток за кордоном, але факт залишається фактом: Німеччину кидають фахівці й науковці, лікарі й природознавці, комп’ютерні спеціалісти й навіть ремісники. За кордоном вони - бажані гості. Австралія, наприклад, відкрила у консульстві у Гамбурзі справжню біржу з прийому німецьких кваліфікованих спеціалістів. Професор Клаус Баде прогнозує, що відтік німців за кордон ще триватиме:

„На мою думку, це число не зменшиться, принаймні на середню перспективу. Я не можу собі уявити, що ситуація на ринку праці в Німеччині раптово зміниться на краще. Такі процеси відбуваються дуже повільно і мине певний час, поки з’явиться зворотна тенденція”.