Bild: Часи російсько-німецького панібратства залишилися у минулому

Теми нинішнього огляду преси – відносини Євросоюзу і Росії, а також висунення екс-першої-леді Сполучених Штатів Гіларі Клінтон у кандидати на посаду президента США. Коментуючи зустріч німецького канцлера Анґели Меркель із російським президентом Володимиром Путіним, яка відбулася цими вихідними у Сочі, газета Bild з Гамбурга пише:

„Гарні відносини між Росією та Європейським союзом – в інтересах обох сторін. Часи російсько-німецького панібратства залишилися у минулому разом із відставкою Ґергарда Шредера з посади канцлера Німеччини. Анґела Меркель привнесла у відносини прагматизм. Їй йдеться лише про інтереси Німеччини і більше ні про що. Країні потрібні нафта і газ із Росії. Росіяни, у свою чергу, потребують німців як споживачів. Очевидно, саме це і роз’яснювала Меркель своєму російському колезі у Сочі. З іншого боку: без нормальних відносин між Москвою і Берліном Європі важко буде гарантувати стабільність”, -

зауважує Bild і веде далі:

„Але для того, аби вибудувати такі відносини, потрібно цивілізоване поводження обох сторін. В ці рамки аж ніяк не вписується нещодавнє припинення постачання нафти без жодного попередження. Про це теж не можна мовчати. Після приходу Анґели Меркель на посаду канцлера, інтереси Німеччини опинилися у надійних руках, оскільки вона робить ставку не стільки на почуття, скільки на здоровий глузд”, - вважають оглядачі газети Bild.

Як зазначає видання Badische Zeitung, у міжнародній політиці між Росією та Європейським союзом залишаються відчутні розбіжності:

„Про що б не йшлося - Близький схід, Іран або Косово – позиція російської сторони завжди відрізняється віз західної. Але попри це, саміт у Сочі був успішним. Господар Кремля завжди намагається обернути розбіжності всередині Європейського союзу на власний політичний капітал. Натомість Меркель дала Путіну зрозуміти, що ЄС – більше ніж звичайна зона вільної торгівлі і розмовляє зі своїми міжнародними партнерами одним голосом”, - пише Badische Zeitung.

До іншої теми. Європейські видання присвячують чималу увагу наміру Гіларі Клінтон стати президентом США. Зокрема газета Thüringische Allgemeine пише:

„Дивовижно: колишня „перша леді” Сполучених Штатів Гіларі Клінтон може повернути свого чоловіка Білла до Білого дому. Але тепер вже не у ролі президента, а у ролі „першого містера”. Від таких перспектив в американців, мабуть, паморочиться у голові. Балотування Клінтон має величезний ефект, але до початку офіційної виборчої кампанії залишається цілий рік. За цей час демократичні виборці можуть „остигнути”. Протверезінню може посприяти війна в Іраку, якій не видно кінця і краю. Аналітики вже починають схилятися до думки про необхідність пошуку справді жорсткого і рішучого наступника Буша. Той, хто прийде після нього, муситиме завершити фатальні військові „пригоди” Буша в Іраку пристойніше, ніж „втеча” з В’єтнаму. В цій ситуації виглядає дуже сумнівним, що виборці віддаватимуть голоси Гіларі Клінтон, яка свого часу проголосувала за відправлення американських солдатів в Ірак. Тепер же вона ніби проти цієї війни”, - розмірковує Thüringische Allgemeine.

Італійська Corriere della Sera аналізує шанси Клінтон у конкуренції із іншими кандидатами від демократів:

„Старі прибічники президента Білла Клінтона, а також жінки – за майже 60-річну Гілларі Клінтон, „нову Маргарет Тетчер”. Чоловіки і молоде покоління – за 45-річного Барака Обаму, „чорношкірого Кеннеді”. Такими є, грубо кажучи, розклади у демократів. Все залежатиме від того, чи вони зроблять ставку на послідовність (тобто Клінтон), або оновлення (тобто Обама). Іншою цікавою інтригою у виборі кандидата від демократів є питання: а чи Сполучені Штати взагалі готові обрати президентом жінку? Опитування засвідчують, що нині за Клінтон віддали би свої голоси не більше 30 відсотків чоловіків-демократів. У Гіларі ще є шанс переконати скептиків – визначення єдиного кандидата від демократів відбудеться лише навесні наступного року”, - зазначає Corriere della Sera.