FAZ: Переговори ЄС із Туреччиною – шанс для України

У рамках загальної дискусії про майбутнє Європейського союзу газета ФРАНКФУРТЕР АЛЬҐЕМАЙНЕ звертається до перспектив України. Автор статті Карола Капс аналізує наслідки нещодавніх рекомендацій Єврокомісії розпочати із Туреччиною переговори про вступ до ЄС:

... Якщо ЄС, як очікується, почне переговори з Туреччиною, це означає непогані шанси й для України. Адже тому, хто скаже ”так” Туреччині, буде складно знайти аргумент проти українського членства. Тим більше, коли Україна дедалі частіше поводить себе, нібито вона вже належить до європейського клубу. Ніхто не може завадити Україні чи іншим країнам-претендентам на вступ до ЄС дотримуватися встановлених правил і крок за кроком приводити власне законодавство у відповідність до європейського. Ніхто не може заборонити користатися європейськими ідеологічними надбаннями. Всі тільки вітатимуть, якщо Україна в кращій демократичній традиції поважатиме права людини, в тому числі свободу преси й слова. Оскільки в установчих документах ЄС записано, що за умов виконання так званих Копенгагенських критеріїв кожна країна може стати членом спільноти, Євросоюзу буде складно ігнорувати наближення України, - переконана автор статті у ФРАНКФУРТЕР АЛЬҐЕМАЙНЕ ЦАЙТУНҐ.

Серед міжнародних тем центральною залишається стан здоров”я тяжко хворого палестинського лідера Ясира Арафата та наслідки його можливої смерті для мирного процесу на Близькому Сході. У ВЕСТДОЙЧЕ ЦАЙТУНҐ з Дюссельдорфа читаємо:

Він помер! Ні, він живий! Звичайно, неетичні спекуляції навколо смерті Арафата мають політичне підґрунтя. Поки палестинський народ у розпачі слідкує за суперечливими новинами з Парижа, керівництво в Рамаллі намагається переконати себе і світ, що контролює ситуацію. Але попри всі заяви досі неясно, хто має стати наступником Арафата. Серед членів руху ”Фатх” бажаючих не бракує, так само, як і чоловіків з якостями лідера. Але немає нікого, хто міг би похвалитися харизмою Арафата. Той факт, що радикали з ”Хамасу” та ”Ісламського джихаду” закликають до єдності, не віщує нічого доброго, - попереджає ВЕСТДОЙЧЕ ЦАЙТУНҐ.

Реакцію ізраїльської сторони аналізує БЕРЛІНЕР ЦАЙТУНҐ:

Після ери Арафата під дипломатичним тиском опиниться й ізраїльський уряд на чолі з прем”єром Шароном. Йому доведеться доводити, що відновлення мирних переговорів справді гальмувалося через Арафата. Ізраїльтянам доведеться говорити з новим палестинським керівництвом, навіть якщо це будуть представники ”Хамасу”. Але Кабінет Шарона і старий новий уряд у США вже зараз роблять усе, щоб уникнути такого розвитку подій. Поки в палестинців буде стабільний уряд, мине багато часу, кажуть ізраїльтяни й американці. Мовляв, говорити з тимчасовими людьми немає сенсу, - зауважує БЕРЛІНЕР ЦАЙТУНҐ.

Інша берлінська газета ТАҐЕСШПІҐЕЛЬ пише про роль Америки:

Президенту США Джорджу Бушу доведеться напружитися, щоб вивести сторони близькосхідного конфлікту на мирний шлях. Після переобрання йому буде це легше зробити: можна думати не про вибори, а про місце в підручниках історії. Отже, багато що залежатиме від того, чи зрозуміє Буш цей історичний шанс і чи скористається ним, - пише ТАҐЕСШПІҐЕЛЬ.

На завершення – про німецькі події. Надзвичайного розголосу в пресі набула пропозиція уряду перенести святкування національного свята – Дня німецької єдності – з 3-го жовтня на першу неділю цього місяця. Уряд ФРН сподівався в такий спосіб збільшити надходження до бюджету. Але спротив суспільства та всередині урядових партій змусив відмовитися від цих планів. МЮНХНЕР МЕРКУР з цього приводу зазначає:

Такої грубої політичної помилки Ґергард Шредер не робив уже давно. Диво та й годі, як у відомстві федерального канцлера могла виникнути ідея перевести День німецької єдності в розряд звичайного свята... Може, це перший сигнал погіршення справ уряду після короткого піднесенню? - припускає МЮНХНЕР МЕРКУР.

КОБУРҐЕР ТАҐЕБЛАТТ звертає увагу на інший аспект проблеми:

Будемо відвертими: більшість німців байдуже ставляться до 3-го жовтня. Чи виправдане національне свято, якщо воно майже не викликає емоцій і народ його майже не відзначає? Рік за роком народ насолоджується просто додатковим вихідним днем. Справжнє зворушення в душі відчуває лише незначна купка тих, хто й досі вдячний за подарунок об”єднання ФРН і НДР, - критикує КОБУРҐЕР ТАҐЕБЛАТТ.

Огляд німецької преси підготував Роман Гончаренко