1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

FAZ: Росія і Китай – стратегічні суперники

Огляд преси підготував Роман Гончаренко28 березня 2007 р.
https://p.dw.com/p/ALqC

Німецька газета Frankfurter Allgemeine коментує візит до Росії голови КНР Ху Дзіньтао, в ході якого сторони домовилися активізувати співпрацю передусім в економіці. Видання закликає обережно ставитися до гучних заяв російських і китайських лідерів про спільні інтереси:

...Справжніх спільних інтересів у Росії та Китаю не так багато. Коли обидві країни оголошують про намір посилити співпрацю з державами Центральної Азії, це лише трохи прикриває конкуренцію за регіон, що зростатиме. Російське керівництво, що не позбавлене ностальгії за радянськими часами, досі сприймає колишні республіки СРСР як природну сферу свого впливу. Натомість Китай став достатньо сильним, щоб мати й відстоювати власні інтереси. До цього додається привабливість регіону, багатого на корисні копалини... Росія, попри всю її слабкість та технологічну відсталість, занадто велика, щоб перестрибнути її, як якусь африканську країну. Тому Китай прагне тримати на відстані свого „стратегічного партнера” у Центральній Азії, -

зауважує коментатор на сторінках Frankfurter Allgemeine і веде далі:

Росія не проти далі дистанціюватися від Китаю у питаннях Далекого Сходу. Тут особливо помітна різна динаміка економічного зростання сусідніх країн. Росія дедалі більше нагадує країну, що розвивається, яка відчуває в собі дедалі менше сил тягатися з потужною промисловою державою, якою стає Китай. Тому заяви Володимира Путіна на адресу Ху Дзіньтао про дружбу нагадують людину, яка починає свистіти в лісі, щоб не було страшно, - вважає Frankfurter Allgemeine.

Британська Financial Times з Лондона звертається у своєму коментарі до майбутнього сербської провінції Косово:

Можливо, одна з найбільш вибухонебезпечних криз Європи скоро буде розв’язана. Вісім років після сумнівної з точки зору міжнародного права війни з незрозумілим фіналом США, Великобританія і ООН вирішили, що час дипломатичної невизначеності минув. Косово має стати незалежним, - сказали всі вони цього тижня. І вони мають рацію. Незалежне Косово, можливо, не найприємніше рішення, особливо для сербів, які досі вважають провінцію своєю, і росіян, які підтримують Белград. Але суперечку обов’язково треба владнати саме тепер, - переконує Financial Times.

Схожої думки дотримується й французька газета Le Monde:

Залишити Косово в складі Сербії нічого не дасть, а лише викличе небезпеку війни. Якщо міжнародна спільнота визнає незалежність Косова, вона повинна водночас чітко показати, що тенденція до сепаратизму на цьому має закінчитися. В самому Європейському союзі така небезпека незначна, але на його кордонах вона досі існує. Отже обов’язково треба сказати боснійським сербам, македонським албанцям та угорцям Воєводини, що незалежність Косова буде останньою, яку буде проголошено на теренах колишньої Югославії, - вважає Le Monde.

На завершення – про ситуацію на Близькому Сході. Італійська газета Il Messaggero пише про підсумки турне країнами регіону держсекретаря США Кондолізи Райс, що завершилося на початку тижня:

За підсумками своєї вже четвертої близькосхідної місії Райс таки досягла одного результату: ізраїльський прем’єр-міністр Ехуд Ольмерт погодився на регулярні зустрічі з лідером палестинців Махмудом Аббасом. Очікується, що вони відбуватимуться раз на два тижні. Главі американського зовнішньополітичного відомства довелося неодноразово грюкнути кулаком по столу й вдатися до тиску, щоб цього досягти... При цьому Райс заявила, що „зустрічі спочатку стосуватимуться гуманітарних питань та питань безпеки, а потім мають бути розширені до політичного горизонту”. Отже, колись на переговорах ітиметься й про утворення поруч з ізраїльською палестинської держави. Але не треба ілюзій. В цьому останньому пункті позиція ізраїльського прем’єра скептична... Принаймні доти, доки угруповання „Хамас”, яке зараз очолює новий палестинський уряд національної єдності, не визнає Ізраїль як державу і не відмовиться від насильства як засобу боротьби, - читаємо на сторінках Il Messaggero.