1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Financial Times Deutschland: з політикою a la „Газпром” миритися не можна

Огляд преси підготував Володимир Медяний27 грудня 2006 р.
https://p.dw.com/p/ALrE

Цього разу наприкінці року газова суперечка розгорілася між Росією та Білоруссю. Ця дискусія привернула до себе увагу передусім німецьких коментаторів. Адже майже третину своїх потреб у блакитному паливі Німеччина покриває за рахунок поставок з Росії. Газета Die Welt пише:

„Газпром”, російський енергетичний гігант, вщент заповнив сховища в Західній Європі. Це хороша звістка. Погана полягає в тому, що росіяни виставляють Білорусі світові ціни. (...) Рік тому, коли „Газпром” пред’явив світові ціни Україні, було не до жартів. Перед камерами національного телебачення керівник „Газпрому” в прямому сенсі слова перекрив газовий кран. Україна почала мерзнути, а на Заході знову заговорили про загрозу політичного льодовикового періоду. (...) Тепер настала черга Білорусі, яка не є достатньо платоспроможною. Знову доведеться розплачуватися політичною монетою. У короткостроковій перспективі Захід тут нічого не може вдіяти. На далеке майбутнє йому потрібна диверсифікація енергетичних джерел та ядерна енергетика, - вважає газета Die Welt.

Газета Financial Times Deutschland скаржиться на відсутність реакції західних політиків на російсько-білоруську газову суперечку:

Причина такого відвертого мовчання лежить на поверхні. На відміну від України, в якій на початку року ще правила помаранчева коаліція, Білорусь є диктатурою. Але навіть тут не можна миритися з тим, як Росія проштовхує свої інтереси. Політика a la „Газпром” мала б завжди викликати на Заході опір. Інакше вже через рік наступна історія з підвищенням цін на газ може спіткати одну з країн-членів ЄС, - не виключає газета Financial Times Deutschland.

Подібної думки дотримується й газета Ostthüringer Zeitung:

Росії неодноразово закидали, що вона своєю жорсткою поведінкою в енергетичній сфері намагається домогтися також політичних цілей у колишніх радянських республіках. Так було після змін в Україні, так було й у випадку з Грузією. Але тепер ця теза похитнулася. Адже Білорусію, де панує суворий диктаторський режим, зовсім не назвеш ані прозахідною, ані антиросійською. „Газпрому” і Росії йдеться передусім про абсолютно чіткі комерційні інтереси. Оскільки Західна Європа і особливо Німеччина є споживачами російського газу, їм не повинно бути байдуже, як „Газпром” поводиться зі своїми клієнтами, - читаємо в газеті Ostthüringer Zeitung.

Тему продовжує газета Thüringer Allgemeine:

Монопольне панування на Сході викликає дедалі більше занепокоєння з боку ЄС. „Газпром” розростається як в часи раннього капіталізму. Перед наполовину державним гігантом тремтять не тільки уряди в Україні та Грузії, яких не долюблюють у Москві. Також білоруський деспот Лукашенко, з яким досі Путін дуже добре обходився, тепер має теж підкоритися. Ніхто навіть не намагається приховувати шантаж: або Білорусь погоджується з продажем половини акцій її трубопроводу, або „Газпром” підвищує в чотири рази ціну на російський газ. Зважаючи на майбутню суперечку, російський велетень вже наповнює свої газосховища в Європі, щоб упередити занепокоєння Заходу в зв”язку з перекриванням газового крану, як це було у випадку з Україною, - пише газета Thüringer Allgemeine.

Газета Leipziger Zeitung розмірковує:

Чи слід знову очікувати перебоїв з газопостачанням? Навряд. По-перше, газосховища наповнені вщент. По-друге, через Білорусь проходить лише 15 відсотків європейського газового імпорту. Отже, мало хто відчує скорочення постачання блакитного палива для Білорусі. З цього боку немає жодної небезпеки. Але неприховані політичні погрози демонструють, як швидко все може змінитися. Для Європи це мало б слугувати застереженням, - вважає газета Leipziger Zeitung.

І ще один коментар на цю тему. Газета Volksstimme звертає увагу на такий аспект:

На пострадянському просторі Білорусь вважається кандидатом номер один на об’єднання з Росією в міні-союз. Вже навіть говорили про запровадження спільної валюти. Але вже так швидко тут нічого не буде. Попри люб’язності, якими лише кілька тижнів тому російський президент Путін обмінявся зі своїм авторитарним колегою Лукашенком, Росія віддає пріоритет демонстрації своєї сили, як постачальника сировини. Державний концерн вимагає – або платіть за газ в чотири рази більше, ніж раніше, або ми взагалі зупинимо поставки. Що це означає, можуть розказати українці, поділившись з білорусами досвідом, отриманим минулої зими. Можливо це навіть зруйнує політичну систему. У випадку з Лукашенком такий розвиток навіть був би корисним, - коментує газета Volksstimme.