Frankfurter Allgemeine Zeitung про перевтілення Януковича

У нинішньому огляді преси звернемося до візиту прем’єр-міністра України Віктора Януковича до Берліна. Газета Frankfurter Allgemeine Zeitung у своїй статті „політик, якого важко розкусити” зауважує разючі зміни в іміджі глави українського уряду, які сталися після приходу до його команди відомого американського іміджмейкера:

„Містер Манафорт вже встиг консультувати не лише багатьох американських президентів – від Форда до Буша, але й таких людей як філіппінський диктатор Маркос і лідер повстанців в Анголі Савімбі. Коли американець 2005 року взявся за „справу Януковича” іміджева ситуація клієнта була драматичною. Під час „помаранчевої революції” на нього пала тінь звинувачень у грубих фальсифікаціях на виборах. Залежність Януковича від корумпованих олігархів і від російського президента Путіна міцно затвердила за ним репутацію керованої фігури. Тут за справу взявся фахівець з Америки. Тепер клієнт носить елегантні костюми, стильні зачіски, а з його вуст замість сальних грубощів лунає сама люб’язність. Насправді зміни, які відбулися із Януковичем після його повернення до влади є навіть глибшими. Він став більш незалежним. Навіть критики визнають, що він перестав бути маріонеткою кланів або представником інтересів Путіна. Як прем’єр-міністр і партійний лідер Янукович нині має достатній „адміністративний ресурс”, аби керувати процесами у власному таборі”, -

пише Frankfurter Allgemeine Zeitung. Видання також констатує, що змінилася і політична риторика Віктора Януковича:

„Він співає оди демократії, намагається спростувати закиди у залежності від Росії і постійно наголошує на пріоритетності цілей європейської інтеграції України. Він прибув із візитом до Берліна, аби постати перед німецькими бізнесменами і політиками як людина майбутнього і, наперед, запросити їх до участі у розбудові стратегічно важливої для України газотранспортної системи. Однак перевтілення Януковича переконує не всіх. У двох принципово важливих питаннях його позиція є дуже неоднозначною. Перший пункт – це питання вступу України до НАТО. Хоча теоретично український прем’єр не відкидає членства у Північноатлантичному альянсі, але на практиці торпедує втуп як тільки може”.

Далі Frankfurter Allgemeine Zeitung звертає увагу на перспективи участі міжнародних партнерів у розбудові українських газотранспортних потужностей:

„У цьому питанні роль Януковича є туманною. За оцінками українського мінпаливенерго до 2010 року країна потребуватиме на модернізацію газотранспортної системи близько десяти мільярдів євро. Без підтримки з-закордону тут не обійтися. Українське керівництво розглядає два варіанти вирішення проблеми: один варіант передбачає ставку на російські ресурси, другий – на тристоронній консорціум із залученням європейських партнерів. Вибір між цими двома можливостями має стратегічне значення. На думку деяких оглядачів, рішення на користь російської моделі може у довгостроковій перспективі зробити Україну апендиксом московської газової імперії”, -

застерігає видання з Франкфурта-на-Майні і веде далі:

„Янукович напередодні свого візиту до Берліна запросив німецьку сторону приєднатися до газотранспортного консорціуму. Такий жест дуже пасує до його нового образу. Однак чи є ця заява виявом стратегічного рішення Києва, сказати важко. Німецьким співрозмовникам Януковича буде дуже непросто правильно розцінити пропозиції українського прем’єра. Ще два роки тому він вважався маріонеткою, але нині вже має достатню незалежність, аби плекати надії на власний простір для маневрування між Сходом і Заходом. Той факт, що цьому донедавна грубуватому політику тепер вдається залежно від ситуації кардинально міняти свої колишні позиції до майже протилежних, можна пов’язати із успішною діяльністю його західних іміджевих інженерів. Але врешті-решт стрілка на компасі цього чоловіка ніколи не буде чітко показувати на Схід або на Захід. Вона завжди тяжітиме до одного магнітного полюсу: самого Януковича і його влади”, - підсумовує Frankfurter Allgemeine Zeitung.

Огляд преси підготував Євген Тейзе