GPS: як захистити ядерні реактори від терористів
6 листопада 2005 р.
За її допомогою сьогодні орієнтуються пілоти всіх літаків, серед них і тих, що, можливо, задумали скеруватися на один із ядерних реакторів. „Вивести з ладу GPS досить нескладно, - каже Ахім Ендерс, керівник брауншвейзького Інституту електромагнітної сумісності. – Проблема полягає в тому, на якій відстані це доцільно робити”:
„Такі передавачі-глушилки не можна розставити скрізь, бо тоді без навігації залишиться вся цивільна авіація. Спілка пілотів уже завила, що вона дуже стурбована можливим підвищенням небезпеки польотів. Якщо ж сигнали глушитимуть у радіусі всього кількох кілометрів від атомних станцій, то це майже не матиме сенсу. Перш, ніж бортовий комп’ютер повідомить, що він утратив навігаційну підтримку, камікадзе вже піде на таран. І, зрештою, не треба забувати, що АЕС - це добре помітні об’єкти.”
Пілоти запевняють, що маківки ядерних реакторів вони бачать уже з відстані 80 кілометрів. Перешкодою цьому має ставати штучний туман, який у разі небезпеки огортатиме електростанцію з блискавичною швидкістю. За сильного вітру, однак, захисні хмари вмить розвіюються, зауважують скептично налаштовані експерти. „І все ж таки, - каже голова Комісії з безпеки реакторів Міхаель Заілер, - передавачі-глушилки й оболонка з туману можуть певним чином уплинути на точність удару терористів”:
„З моєї точки зору, ці засоби нікому не шкодитимуть. Я не впевнений, що від них буде багато користі, але відмовлятися від хоч і найменшої можливості відвернути ядерну катастрофу, було б безвідповідально.”
За матеріалами німецької преси