Liberation: існування незалежного і демократичного Лівану є життєво важливим

У нинішньому огляді преси наведемо цитату з австрійського видання Standard, яке провину за провал ідей „помаранчевої революції” частково покладає на Європейський союз:

„Після блискучої „помаранчевої революції” вже розвіялися останні ілюзії. Нічого не залишилося і від надії, що після повалення корумпованого режиму Кучми Україна шляхом рішучих реформ швидко крокуватиме у напрямку Європи. І винуватцями у цього є не лише олігархи в українській політиці. Зробивши наприкінці 2004 року свій внесок у мирне розв’язання політичної кризи в Україні, Європейський союз відсвяткував свій перший успіх у міжнародній політиці. Однак все, що потім пропонував Україні Брюссель, не могло бути для проєвропейських політиків у Києві справжнім стимулом, а навпаки дискредитувало їх в очах виборців: малозрозуміла штука під назвою „політика сусідства” без конкретних перспектив і проміжних етапів інтеграції до ЄС. Чого ж тоді дивуватися, що всі рейтинги із великим відривом очолює Партія регіонів на чолі із путінським протеже і майбутнім прем’єром Віктором Януковичем”, - нарікає Standard.

До теми конфлікту на Близькому Сході. Паризька газета Liberation вбачає у нинішній ситуації небезпеку громадянської війни у Лівані:

„В такому вибухонебезпечному регіоні існування незалежного і демократичного Лівану є життєво важливим. Трохи більше року тому вбивство ліванського екс-прем’єра Рафіка Гарірі спричинило вражаючий демократичний сплеск, який призвів до виводу сирійських військ з країни. Проте, на жаль, вбивчі удари ізраїльської армії по Лівану можуть звести нанівець всі ці зусилля або навіть кинути країну у вир громадянської війни. Це свідчить про те, наскільки нагальним є врегулювання конфлікту. До речі, і для самого Ізраїлю”, - зазначає Liberation.

Схожої думки дотримується й інше французьке видання – La Croix:

„Приборкати Хезболлу, нехай і в такий спосіб, - така мета видається легітимною для міжнародної політики. Але лише за однієї умови. Ця операція не може проводитися за будь-яку ціну. Не можна знову відправляти у пекло країну, яка щойно почала оговтуватися від п’ятнадцяти років громадянської війни і п’ятнадцяти років сирійської окупації. Демонстрація вражаючої сили Ізраїлю може виявитися найгіршою політикою. Адже на Близькому Сході ще довго не з’явиться надія на мир, якщо країну, в якій нині демократично і мирно співіснують християни, мусульмани і друзи, занурити у хаос”, - застерігає La Croix.

Німецька газета Thüringer Allgemeine долучається до дискусії про можливість введення до Лівану міжнародного військового контингенту. Видання звертає увагу на те, що європейським країнам буде нелегко ухвалити політичне рішення про відправку військ на Близький Схід:

„Таке рішення може мати вагомі наслідки. У випадку, якщо європейський миротворчий контингент справді гарантував би спокій на лівано-ізраїльському кордоні, Європа опинилася би у цуґцванґу щодо інших конфліктів. Приміром, Палестинський рух Фатх вже виявляв інтерес до можливого введення європейських миротворців до Сектору Ґаза. Відповідно стримано реагує нині Євросоюз на запити ООН щодо можливої участі європейців у місії Блакитних шоломів. Хоча ідею введення миротворців першими і озвучили країни „великої вісімки” під час саміту в Санкт-Петербурзі, навряд чи саме цей клуб візьме на себе ініціативу у цьому питанні. Взагалі, це утворення для міжконтинентального діалогу більше сприймається у ролі генератора ідей, а не практичних дій. Одна справа говорити, інша – брати на себе відповідальність. Особливо це стосується Італії. Новому урядові в Римі буде важко пояснити своєму виборцеві, чому одразу після обіцяного перед виборами виводу військ з Іраку, їх одразу відправлять на Близький Схід”, - зауважує Thüringer Allgemeine.

Газета Rheinpfalz скептично дивиться на роль Європейського союзу у врегулюванні конфлікту на Близькому Сході:

„Хто хоче гратися у пожежника, тому потрібно щось більше, аніж добра воля і гарні слова. Головний європейський дипломат Хав’єр Солана вимагає припинення насильства. Такими заявами нікого не здивуєш. Однак коли говорить зброя, європейські політики мають серйозні труднощі. На відміну від Сполучених Штатів, Євросоюз не має батога і пряника, натомість мусить вмовляти учасників конфлікту на Близькому Сході лише за допомогою пряника у вигляді допомоги на сотні мільйонів євро. Однак цей засіб не може бути дієвим там, де панує фанатичне насильство”, - констатує Rheinpfalz.

Огляд преси підготував Євген Тейзе