MyWebwill: мій останній «цифровий» заповіт

Бюро ритуальних послуг, яке працюватиме в інтернеті, вирішили створити дві шведки – Ліза Ґраннберґ і Елін Тюбрінґ. Аналогічні служби вже є в США, і потреба в них з часом дедалі зростатиме. Утім, замовити труну чи церемонію для поховання в такому інтернет-бюро не можна. Його засновниці збираються передусім займатися «цифровим» спадком померлих.

Життя в інтернеті вирує, а що після смерті?

Сучасне життя багатьох людей нині не обходиться без електронної пошти й соціальних мереж в інтернеті. Facebook чи Twitter мають мільйони користувачів. Щодня на їхніх порталах зберігаються мільйони фотографій, відео і текстових повідомлень. Але що трапляється з ними, а також адресами, профілями тощо після того, як людина померла? Виявляється, цей момент поки не дуже врегульований. «Для родичів і близьких померлих, як правило, досить важко вступити в контакт з представниками інтернет-сторінок. Дуже складно закрити сторінку, якщо немає даних для доступу. А, приміром, на Facebook взагалі неможливо знайти, з ким поговорити про це питання. Там нещодавно змінили правила на випадок смерті, але все одно треба зробити дуже багато кроків, надати довідку про смерть для того, щоб оприлюднити повідомлення про смерть», - пояснює Елін Тюбрінґ.

Вона та її партнерка Ліза Ґраннберґ саме працюють над змістом своєї сторінки MyWebwill. Стартує вона з великого напису «Мій цифровий заповіт». Скласти його, до речі, дуже просто, пояснює Ліза Ґраннберґ: «Треба просто відкрити у нас свій профіль, повідомити про те, клієнтом яких сторінок ви є і що ми маємо змінити після смерті. Приміром, чи ми маємо ліквідувати якісь повідомлення чи навпаки, оприлюднити ту чи іншу інформацію. І тоді, отримавши від офіційного джерела повідомлення про смерть, ми починаємо виконувати останню волю своїх клієнтів».

Не без комерційних цілей

Ідею про своє бюро ритуальних послуг в інтернеті жінки розвинули з досвіду, який накопичився серед їхніх знайомих та родичів. Саме випадки, коли йшлося про смерть і труднощі прибрати профілі померлих на Facebook чи Twitter, спонукали їх до дії.

Ліза Ґраннберґ і Елін Тюбрінґ переконані, що ті, хто веде активне життя в мережі, має право на те, щоб підвести гідну останню риску в тому ж таки інтернеті. Але попри такі, здавалося б, пафосні твердження, мета засновниць MyWebwill не позбавлена й комерційного підтексту. Адже за збереження даних про «останню волю» клієнти платитимуть на рік близько 20 євро.

Автори: Аґнес Бюрінґ/Леся Юрченко

Редактор: Тетяна Бондаренко