Thüringer Allgemeine: Разом Меркель та Путін до сауни не ходять

Тема сьогоднішнього огляду преси – міжурядові німецько-російські консультації на найвищому рівні, які відбулися у Томську. Газета Kölnische Rundschau пише:

Збіг обставин чи ні – німецько-російські міжурядові консультації в Томську розпочалися в той день, коли весь світ відзначав двадцяту річницю чорнобильської катастрофи. На перший погляд – це зустріч стратегічних партнерів, які засипають одне одного компліментами. Але якщо придивитися, то видно, як мало ці контакти нагадують вже давно перевірені дружні відносини Німеччини з Францією, - читаємо в газеті Kölnische Rundschau.

Газета Neue Osnabrücker Zeitung порівнює нинішні німецько-російські відносини з німецько-російськими відносинами часів канцлера Ґергарда Шредера:

У німецько-російських відносинах щось змінилося. Замість шредерівської затишної політики – тепер меркелівське протверезіння. Такі зміни вже призвели до перших наслідків, які особливо добре відчуваються в енергетичному секторі. Спілкуючись з попередником Меркель Ґерхардом Шредером, російський президент Володимир Путін ніколи б не став робити такі відверті погрози, які пролунали напередодні візиту нинішнього канцлера до Росії. Кремлівський лідер заявив про наміри уважніше придивитися до нових нафтових та газових ринків збуту в Азії. Якщо згадати подібні заяви керівних менеджерів російського енергетичного велетня, тоді слова Путіна про вірність угодам зовсім не викликають довіру, - аналізує газета Neue Osnabrücker Zeitung.

Газета Hannoversche Allgemeine Zeitung зауважує:

Попри непогані перспективи економічної співпраці Меркель та Путін не роблять одне одному політичних подарунків. Коли минулого тижня „Газпром” пригрозив Заходу обмежити постачання газу, відомство канцлера абсолютно спокійно заявило: Росія хоча й виступає в якості потужного постачальника сировини, який може продавати її як Європі, так і в Азії, але Німеччина разом з ЄС є платоспроможними і надійними покупцями, які можуть знайти й інших постачальників. Путін демонстративно став на сторону „Газпрому” і засвідчив тим самим, що суперечку ще не владнали, - зазначає газета Hannoversche Allgemeine Zeitung.

Газета Thüringer Allgemeine констатує:

На відміну від Ґергарда Шредера, Анґела Меркель не ходить до сауни разом з Володимиром Путіним. Але, незважаючи на свою критику стосовно вже занадто довірливих відносин, вона також продемонструвала глибоку повагу до нього. Його погрози перекрити газовий кран для Європи, віддавши замість цього перевагу Китаю, Меркель зустріла з гіркосолодкою посмішкою. До складу делегації вона включила вісім міністрів і провідних менеджерів, намагаючись таким чином заспокоїти обурення Путіна, який вже подумав, що Росію можуть обділити на європейському ринку. У відповідь на відмову енергетичному велетню „Газпрому” з боку британського антимонопольного відомства німецькі компанії BASF та E.ON демонстративно підписали контракти з російським концерном, - пише газета Thüringer Allgemeine.

Газета Westfälische Nachrichten застерігає:

Росія є велетенським ринком, але вона й надалі залишається ненадійною політичною зоною і країною політичної сваволі, яку все складніше передбачити. Кремлівського лідера не можна вважати демократом. Від західних цінностей він так само віддалений, як Томськ від Берліна. Сердечність у відносинах між Шредером та Путіним приховували цю дистанцію, що реально існує. За канцлера Меркель таке приховування стало неможливим. Але це залежить не стільки від її особи, скільки від зростання впевненості в собі росіян. В економічному та політичному сенсі Москва відчуває себе глобальним гравцем, який орієнтується на Азію та Америку. (...) Путін цілком може дозволити собі пригрозити перекриттям газового крану. Партнерство – це добре, але не будь-якою ціною. Такою є нова реальність, - коментує газета Westfälische Nachrichten.

Газета Nordbayerischer Kurier дотримується такої думки:

Одну третину своїх потреб у нафті і тридцять п’ять відсотків у природному газі Європа задовольняє за рахунок постачання енергоносіїв з Росії. Все свідчить про те, що така залежність буде ще більшою - також завдяки запланованому Північноєвропейському газопроводу. Зростає побоювання, що супердержава, армію якої за комуністичних часів так боялася Європа, тепер може застосувати сировину як зброю проти голодних на енергію індустріальних країн. Але Путіну невигідно, щоб його вважали ненадійним гравцем. Адже відносини між Росією та Європейський союзом – це не вулиця з одностороннім рухом. Москва також залежить від західних країн, - підсумовує газета Nordbayerischer Kurier.

Огляд преси підготував Володимир Медяний