The Guardian: “Українці заслуговують на підтримку в проведенні чесних виборів”

Британська газета The Guardian вмістила такий коментар про політичну ситуацію в Україні:

“Як і багато інших пострадянських держав Україна страждає від слабкості, некомпетентності і продажності політичного класу. За останні два роки Ющенко припустився низки серйозних прорахунків, але його репутація демократа нічим не заплямована. Цього не можна сказати про Януковича, який 2004 р. намагався сфальсифікувати президентські вибори (...) Оскільки Україна - сусід Євросоюзу, ми потребуємо її сприяння у боротьбі з тероризмом, організованою злочинністю і нелегальною міграцією та хочемо бачити її стабільною, процвітаючою і демократичною країною. Ймовірно, нові вибори є єдиним виходом з глухого кута, тому українці заслуговують на підтримку міжнародної спільноти в забезпеченні їх чесності і справедливості”, - вважає The Guardian.

До іншої теми. Коментатори європейських газет намагаються спрогнозувати, як результати першого туру президентських виборів у Туреччині, запланованих на п’ятницю, позначаться на про-європейському курсі країни. Іспанська La Vanguardia аналізує:

„Турецький прем’єр Реджеп Ердоган нарешті звернув увагу на низькі рейтинги довіри і тиск громадськості. Він відмовився від мрії стати президентом з прагматичних міркувань та через тиск однопартійців, які побоюються програти парламентські вибори у листопаді. Щоби розвіяти стурбованість можливою ісламізацією країни, кандидат у президенти Абдулла Гюль пообіцяв поважати демократичні цінності та світський характер держави. Гюль, 56-річний економіст, що здобув освіту у Великобританії, є ключовою особою у переговорах з ЄС. Одначе, той факт, що його дружина з’являється на публіці з покритою хіджабом головою, може принести йому чимало турбот”, - прогнозує La Vanguardia.

На думку німецької Frankfurter Rundschau Реджеп Ердоган вчинив цілком кмітливо, передавши естафету президентського кандидування однопартійцеві Гюлю:

„Те, що прихильники ісламізації Туреччини не мають нічого проти зближення з Європою є невипадковим. Причина в тому, що європейська толерантність та відкритість значно полегшать їхню справу. На відміну від європейських університетів, у турецьких вузів студенткам заборонено вбирати хіджаб. Освічена еліта зі Стамбулу та Анкари знаходить у Європі коріння ісламізації Туреччини. На їхню думку, емігранти-фундаменталісти експортують до Туреччини ісламізм. Еліта, натомість, заплющує очі на власні соціальні та демократичні недоліки. Це сприяє виникненню порочного союзу між військовими, націоналістами і стурбованими демократами, які вбачають у президентстві представника консервативних сил крах сучасної Туреччини. Все це навіює скептицизм. Тому, Гюлю і його партії варто дати шанс”, - закликає Frankfurter Rundschau.

Австрійська Der Standard відгукується про кандидатуру Абдулли Гюля вельми критично:

„Незважаючи на заяви Гюля про те, що президент має бути відданим світському устроєві держави, зрозуміло, що у разі його перемоги Туреччині не уникнути суттєвих інституційних перетворень. Уперше від часу створення Ататюрком турецької республіки, ісламська партія досягла такої сили, що її представники обійматимуть одночасно посади президента, голови уряду і спікера парламенту. І ще ніколи політик від цих сил не мав такого впливу на університети та систему правосуддя”, - констатує Der Standard.

Португальська Público застерігає від ризиків, які криє у собі можливий вступ Туреччини до ЄС:

„Один з аргументів на користь євроінтеграції Туреччини - це невідворотність самого процесу. Втім, вступ до ЄС передбачає, що Анкара спочатку виконає 4 умови, ухвалені 1987 р. Європарламентом...А віз і досі там... Це визнання вірменського геноциду і державності Кіпру, виведення з острова війська та дотримання прав людини і прав релігійних меншин. Встановлення близьких контактів між ЄС та Туреччиною є надважливим у боротьбі з ісламським фундаменталізмом. Повна ж інтеграція Туреччини (у чому незацікавлений ні ЄС, ні сама Анкара) таїть у собі ризик потрапляння фундаменталізму до Європи, що може послабити і унебезпечити Євросоюз. Тому, перспектива "привілейованого партнерства" була б кращою”, - наголошує Público.