Times про Україну: „Глухий кут. Але не все так похмуро”
8 квітня 2007 р.„Великдень. Про нього нам настирливо нагадують святкові декорації у вітринах крамниць із пасхальними зайцями і крашанками. За цими зовнішніми атрибутами молоді люди часто вже не бачать справжньої суті Великодня. Адже це – головне свято християнства. Жахлива історія про розп'яття на хресті і Воскресіння таїть у собі основи християнського вчення. Під час Страсного тижня церкви пропонували широкий вибір можливостей зустріти Великдень за християнськими традиціями. Було б також непогано, якби вони нам допомогли зрозуміти суть Великоднього дива. Інакше хрест все більше перетворюватиметься на порожній символ без будь-якого змісту”, - нарікає "Emder Zeitung"
У польській газеті "Dziennik" читаємо про нову життєву тенденцію: аби бути поруч із рідними на свято, польські заробітчани готові долати сотні кілометрів:
„Вперше в історії у літаках, що летять з Великобританії до Польщі, на Великодні свята не було вільних місць. Тисячі трудових мігрантів ненадовго повертаються на батьківщину, щоби провести з рідними святкові дні, а після них відразу ж виїхати назад і вийти на роботу. Статистика вказує, що з моменту вступу до ЄС з Польщі виїхали понад 2 мільйони осіб. Серед них багато молодих, добре освічених людей, які в своїй країні не побачили для себе жодних перспектив. Понад півмільйона знайшли роботу на Британських островах. Та матеріальний достаток і задоволення працею не в змозі заглушити ностальгію за батьківщиною. І виявляється ця ностальгія у прагненні обов’язково провести традиційні свята, як Різдво і Великдень, саме в Польщі”, - пише "Dziennik".
До іншої теми. Коментатори європейських видань аналізують причини політичної кризи в Україні. Французька "Le Figaro" пропонує таку версію: „Всупереч надіям, що принесла "помаранчева революція", Україна не потрапила навпрост до „західного табору”, як Польща, Угорщина чи Чехословаччина після падіння "залізної завіси". Україна, заручник своєї регіональної різноманітності, залишилася вкоріненою у "російський світ". Вона дрейфує на кордонах Європи, а її лідери ще не знають, в якому напрямку піде країна", - вважає "Le Figaro".
Естонська "Postimees", описуючи київські події, налаштована скептично : „Разом з Грузією та Молдовою, Україна є одним з найбільших реципієнтів естонської допомоги. Ми, як колишня частина соцтабору, добре знаємо наскільки важливо орієнтуватися на Захід, оскільки перспектива вступу до ЄС і НАТО може відкрити новий параграф в історії держави. Але розпростерті обійми не допоможуть, якщо країна не хоче або не може обрати демократичний шлях, а її лідери не співпрацюють. Тепер Конституційний суд має розбиратися у суперечці між Ющенком, Януковичем та Тимошенко, бо нові вибори нічого не вирішать. Якщо виграє Янукович - ЄС споглядатиме за трагедією, сподіваючись на кращі часи”, - передрікає "Postimees" з Таллінна.
Лондонська "The Times" навпаки знаходить причини для оптимізму у непростій ситуації: „Позитивним моментом є те, що обидві сторони звернулися до Конституції і суду, щоби знайти підтримку своєї позиції. Ті, хто хоче бачити Україну більш європейською державою, мають надію, що вибори принесуть Ющенкові дружелюбніший парламент, і що він влагодить свої суперечки із екс-прем’єром Юлією Тимошенко, сформувавши сильний, ліберальний прозахідний уряд. Найгірше – залишатися у глухому куті: або через бажання Януковича дочекатися рішення суду (що може тривати місяці), або через те, що вибори знову принесуть парламент без чіткої більшості. Все на що може сподіватися ЄС, так це на те, що Ющенко ще трішки "підтягне" Україну до Заходу. Якщо ж це не вдасться - дорікати йому було б великою помилкою”, - попереджає "The Times".
Огляд преси підготував Дмитро Каневський