Туреччина: рятувальники йдуть, залишаються страх та гнів

За тиждень після руйнівного землетрусу в районі турецько-сирійського кордону кількість жертв природної катастрофи перевищила 38 тисяч. Згідно з офіційними даними на території Туреччини загинуло близько 32 тисяч людей, в Сирії, де уряд контролює лише частину постраждалого регіону, говорять про понад 6000 жертв.

Надії тануть, гнів зростає

"Рятувальники приїхали і знову поїхали, бо нічого не почули", - у розпачі розповідає DW Семір Озалп, стоячи перед руїнами будинку в Армутлу в Хатаї, де під завалами досі лежить її 25-річний син. "У перший день звуки були", - повторює вона, але рятувальники з'явилися лише за кілька днів.

Озалп у розпачі. Навіть на п'ятий день після катастрофи вона благає шукати її сина. "Можливо, він не помер, можливо ми зможемо знайти його живим", - плаче вона. Але пошуковики йдуть далі. "Команда приходить, команда йде, ніхто не допомагає. Ми безсилі, ми не можемо нічого добитися голими руками, нам потрібні машини", - каже Семір Озалп тремтячим голосом.

Тим часом міжнародні команди рятувальників починають залишати Туреччину. І причина не тільки в тому, що за тиждень після катастрофи шанси знайти тих, хто вижив під завалами, наближаються до нуля. Хоч дива й трапляються: у понеділок, 13 лютого, в місті Адимаян живою з-під уламків заваленого будинку дістали шестирічну дівчинку.

Але головна причина навіть не в цьому. 11 лютого стало відомо, що пошукові роботи в провінції Хатай, що межує з Сирією і серйозно постраждала від землетрусу, припинили австрійські та німецькі рятувальники. Причина: загроза безпеці у зв'язку з наростаючою агресією населення, перестрілками між місцевими збройними угрупованнями та мародерством.

12 лютого зону лиха вимушено залишили близько 40 ізраїльських рятувальників із організації екстреного реагування United Hatzalah. Рішення згорнути місію достроково ухвалили через "конкретну та безпосередню загрозу", розповів виданню The Times of Israel віце-президент організації Дові Майзел. За його словами, у Кахраманмараші, також відомому як Мараш, де, за оцінками, загинуло понад 10 000 людей, збільшується розчарування діями турецького уряду щодо усунення наслідків землетрусу. Особливий гнів викликає рішення швидко поховати жертв у братських могилах. "На адресу різних міжнародних делегацій надходили погрози викрасти людей і використовувати їх як заручників, щоб не дати уряду виконати цей план", - пояснив він.

Читайте також: Час роботів ще не настав, людей поки рятують собаки

"Пережили землетрус, тепер помремо від епідемії"

Відсутність рятувальників, необхідних машин та обладнання - це ще не повна картина катастрофи. У Хатаї, розташованому за 200 кілометрів від епіцентру стихії, і сьогодні панує хаос. Харчові відходи та сміття скрізь. У повітрі - сильний запах розкладання. Бракує води, немає вбиралень. У місті небезпідставно побоюються спалаху епідемії.

У наметовому містечку, встановленому в міському парку, де знаходять притулок люди, які втратили житло, є лише два туалети, в яких кілька днів не тече вода, розповідають очевидці. Муніципальна служба вивезення сміття не працює, навколо наметів виростають стихійні звалища. "Ми пережили землетрус, але боїмося заразитися якоюсь хворобою", - розповідає молодий волонтер. За його словами, неможливо знайти чи купити елементарні мішки для сміття. "Все так погано. У нас дуже погана санітарна ситуація: будь-якої миті може виникнути епідемія. Трупи - це одне, а сміття - зовсім інше", - зазначає він.

Наметів турецького Червоного Півмісяця та державної служби боротьби зі стихійними лихами AFAD явно не вистачає, скаржаться мешканці Хатаю. У дефіциті обігрівачі та електрогенератори, тому багато хто воліє залишатися на вулиці, де хоча б можна зігрітися біля багаття: вночі навіть у південному місті Туреччини на березі Середземного моря температура опускається до нуля.

Читайте також: Недоліки при будівництві - причина руйнувань у Туреччині

Згадуючи землетрус 1999 року

У 1999 році стався потужний землетрус в районі Мармурового моря на заході Туреччини. Тоді загинуло понад 17 тисяч людей. Скарги людей, які постраждали від розгулу стихії нині, мало чим відрізняються від тих, що були майже 24 роки тому.

Чому держава не приходить на допомогу швидше? Чому навіть нові будівлі складаються як карткові будиночки? Як контролювалося дотримання будівельних норм і правил, посилених після 1999 року? Чому в такому сейсмонебезпечному регіоні, як південно-східна Туреччина, можна будувати багатоповерхові висотки? Як сталося, що лікарні, збудовані державою, не витримують землетрусу?

У турецьких ЗМІ, які майже повністю контролюються урядом, такі питання порушувати не годиться, але невдоволення людей наростає. Міністр транспорту Туреччини, який приїхав до Адіамана, був змушений рятуватися втечею від розгніваних городян.

Хасан Аксунгур, голова Палати цивільних інженерів у місті Адана, де також обвалилось 11 будівель, запевнив DW, що проблема не в законах. "Питання про те, чи будувати будівлю на три чи десять поверхів, впирається у великі гроші. Дехто при цьому заплющує очі", - каже Аксунгур. У місті Кахраманмараш, за 70 км на північ від Газіантепа, будівля місцевої інженерної палати - одна з небагатьох, які не постраждали від землетрусу.

Читайте також: Причини землетрусу в Туреччині. Що кажуть експерти з Німеччини

Тим часом влада Туреччини на чолі з Реджепом Таїпом Ердоганом, на якого в травні чекають непрості парламентські та президентські вибори, розпочала активний пошук винних у трагедії. Вже оголошено 130 підозр у порушеннях під час будівництва у сейсмоактивній зоні, прокуратурою видано 113 ордерів на арешт. На ранок 12 лютого заарештовано 12 людей.

На думку оппозиційних політиків, влада намагається спрямувати гнів населення на будівельників та девелоперів і тим самим відвернути увагу від численних корупційних порушень будівельних нормативів та нецільового використання коштів спецподатку на підвищення сейсмостійкості будівель, запровадженого після землетрусу 1999 року.

Попередження геологів не сприймаються всерйоз

Знову і знову лунають голоси, що це був землетрус століття, який не пощадив би будь-яку країну на землі, враховуючи магнітуду 7,8. Але це не дає відповіді на запитання: чому попередження турецьких геологів про зростання напруги вздовж тектонічних плит не були сприйняті всерйоз.

Тунджай Шахін, студент із Берліна, родом із села Токар неподалік від Адіамана. Його мати була похована під уламками свого будинку в ніч землетрусу. Сусіди витягли її тіло голими руками. У день катастрофи його батько був у поїздці.

Через два дні після землетрусу молодик дістався Токара. "Ми всі знали, що тут можуть бути землетруси, але того, що вони так сильно вдарять по нас, просто не збагнути", - каже він, стоячи на могилі матері. Його батьки збудували двоповерховий будинок у 1990-х роках. Але обвалився і новий будинок, якому лише рік. "Держава повинна ретельніше контролювати будівельні роботи та матеріали в селах", - упевнений Шахін. Його підтримують кілька сусідів. "Відтепер ми будуватимемо тут лише одноповерхові будинки", - кричить один із них. "Як наші предки".

Дивіться також: