Вибори до Європарламенту: хто кого обирає?

Частину нинішніх європарламентарів можна буде напевно побачити й у наступному складі парламенту ЄС. Однак у передвиборні дні вони всі повертаються на свою батьківщину, щоб серйозно зайнятися виборною кампанією. Адже як каже німецький євродепутат Йо Лайнен: «Ми ось уже впродовж 30 років обираємо Європейський парламент шляхом прямого голосування, але все ще за національними виборчими порядками. Тобто, нині фактично відбуваються 27 окремих національних передвиборних кампаній, хоча йдеться про вибори спільного Європарламенту».

Такий перебіг є дуже великим недоліком, вважає німецький парламентар. Бо в результаті немає спільного європейського знаменника, йдеться переважно про внутрішньополітичні дебати кожної окремої країни, а не про справді європейські теми.

Перші кроки до загальноєвропейських засад

Але перші обережні кроки в напрямку до загальноєвропейських передвиборних кампаній уже робляться. Так консерватори, соціал-демократи, ліберали й «зелені» вже створили свої європейські партії . Так, приміром, у контексті Європарламенту мова йде про «Соціал-демократичну партію Європи» або про консервативну «Європейську народну партію». Ці утворення мають передусім за мету консолідувати національні партії, але поки не можуть чинити відповідний вплив на конкретну політику.

Розподіл сил

Нині в Європейському парламенті є сім фракцій і кілька позафракційних депутатів. Більшість утворюють представники консервативного табору – загалом 288 парламентарів. 217 депутатів – це фракція соціал-демократів, а рівно 100 європарламентарів входять до ліберальної фракції. Від «зелених» та «ультралівих» є по трохи більше, як 40 депутатів.

Загалом співвідношення політичних сил у Європейському парламенті вважається відносно виваженим, вважає голова європейських лібералів Ґрегем Ватсон: «Коли ми підтримуємо на голосуванні консерваторів, то у більшості випадків перемагаємо. А якщо голосуємо з «лівішими» партіями, то теж перемагаємо. Ми, так би мовити, є досить вирішальною політичною силою. У таких темах, як права людини, екологія, зовнішня політика ми підтримуємо радше ліві погляди, а от стосовно економіки нам більше підходять погляди правих політиків. Але бувають і такі випадки, що ліві й праві разом протистоять нашим позиціям».

Низька активність виборців

Як точно виглядатиме розподіл політичних сил у новому Європейському парламенті, залежатиме передусім від того, як активно голосуватимуть виборці. Починаючи з 1979 року їхня активність стабільно падає, на попередніх виборах проголосували лише 45 відсотків європейського електорату. «Це розвиток, який справді викликає жаль. Нам так досі й не вдалося приблизити до громадян як сам ЄС, так і його парламент. Я сподіваюся, що це вдасться в ході нинішньої передвиборної кампанії, навіть попри всі сучасні економічні негаразди. Ми повинні однак дати людям зрозуміти: Європа не може вирішити всі проблеми, але без Європи їх теж не можна вирішити. Ми повинні спробувати мотивувати людей іти на вибори», - заявляє нинішній президент Європейського парламенту Ганс-Петер Петтерінг, який знову балотується кандидатом від німецької консервативної партії ХДС.

Справжньої активності виборців у Євросоюзі очікують аж під час виборів 2014 року, покладаючи великі сподівання на нововведення з Лісабонської угоди. «За закладеними в Лісабонській угоді принципами новообраний парламент має у відповідності до розподілу сил у ньому, обирати президента Європейської комісії. Тобто, він не просто, як нині, підтверджуватиме кандидатуру, запропоновану главами держав і урядів ЄС. Це будуть справді політичні вибори», - каже німецький євродепутат Йо Лайнен.

Щоправда, Лісабонська угода ще не може вступити в силу, тому новий голова Єврокомісії поки обиратиметься старим способом, а цьогорічна активність на виборах до Європарламенту навряд чи подолає негативні тенденції минулих голосувань.

Автори: Рут Райхштайн, Леся Юрченко

Редактор: Роман Гончаренко