Ядерне паливо

Держконцерн "Ядерне паливо" повідомив, що згідно з техніко-економічним обґрунтуванням побудови в Кіровоградській області Смолінського заводу з фабрикації ядерного палива, його вартість становить 2,3 мільярди гривень. Заступник гендиректора "Ядерного палива" Борис Білик зазначив, що наразі держконцерн та його російський партнер – паливна компанія "ТВЕЛ" – вийшли на стадію розробки фiнансово-економiчної моделі з реалiзацiї проекту. Він також підтвердив, що за конкурсними умовами, "ТВЭЛ" має надати "до 60 відсотків фінансування спорудження заводу". Українській стороні в СП має належати 50 відсотків + одна акція, а 50 відсотків мінус одна акція передаються у власність "ТВЕЛу".

Політики більше, ніж економіки?

Якщо Україна зберігає за собою контрольний пакет акцій, це гарантуватиме й збереження технологічного і фінансового контролю за спільним підприємством, вважає економіст Андрій Новак. В інтерв'ю DW він привітав створення СП як таке, що реалізує стратегію на диверсифікацію джерел постачання енергоносіїв. Своєю чергою, виконувач обов'язків директора енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко також вважає, що Україні вигідне власне виробництво ядерного палива на своїй території, що "забезпечить нові робочі місця, додану вартість продукції та додаткові надходження до бюджету від податків".

Водночас, Омельченко нагадує, що "всі інвестиції в українську енергетику Росія розглядає виключно з точки зору посилення свого політичного впливу". А спорудження заводу з фабрикації ядерного палива в Україні об'єктивно спричиняє конфлікт інтересів двох держав. Експерт вважає, що Москва "навряд чи буде поспішати з реалізацією цього проекту, оскільки її національні інтереси вимагають збереження робочих місць всередині Росії, так само, як і всіх прибутків від виробництва ядерного палива та експорту готового продукту".

Зірвані терміни

Згідно з укладеною в жовтні 2010 року угодою про створення державним концерном України "Ядерне паливо" та російською компанією "ТВЕЛ" спільного підприємства передбачалося, що перша черга заводу з фабрикації ядерного палива запрацює 2013року, а до 2020 виробництво тепловиділяючих елементів збільшиться вдвічі. В цей термін "ТВЕЛ" мав би забезпечити ще й технологічний супровід виробничого процесу, навчання персоналу заводу та передати українській стороні технології всіх стадій виготовлення ядерного палива. А вже після ліцензування в Європі палива "ТВЭЛ" для реакторів західної розробки, відкривалися перспективи запуску на українському заводі виробничої лінії "ТВЗ-Квадрат" з виробництва ядерного палива для третіх держав.

Однак ще у вересні минулого року експерт Відділу енергетичної безпеки Національного Інституту Стратегічних досліджень Ольга Кошарна заявила, що за її оцінками, завод з фабрикації ядерного палива для АЕС "не буде запущений ані в 2013 році, ані в 2014-му". Вона зазначила, що вже на етапі розробки техніко-економічного обґрунтування проекту та цілої низки експертиз проглядається відставання від початкових термінів на чотири роки. А в поведінці російських партнерів вона вбачає "наміри розтягти передачу українцям технологій на довші роки, а краще на десятиліття".

Недалекоглядна політика

В цій ситуації, як вважає Андрій Новак, Україні найбільше шкодить відсутність "сталої політики самодостатності". Економіст впевнений, що держава спроможна самостійно розробити та впровадити переважну більшість ядерних технологій і "відновити повний ядерний цикл силами власних підприємств та наукових кадрів". Цього немає, бо керівництво держави не реалізує стратегію енергозабезпечення, вважає Новак. "Середній вік українських урядів за 20 років незалежності становив півтора роки, і вони були здатні лише розписати державний бюджет на найближчий рік", – сказав економіст.

Ще однією пасткою, якою загрожує українсько-російське СП з фабрикації ядерного палива, як сказав Володимир Омельченко, є "бажання Росії не допустити диверсифікації постачання ядерного палива з інших джерел, крім російських". Експерт назвав "дуже перспективним" проект з використання на Південно-Українській АЕС ядерного палива американської компанії Westinghouse. "Але, на жаль, Україна провадить політику маневрування між Росією та Євросоюзом, яка вже довела свою неефективність, а поле маневру вже звузилося до мінімуму", – сказав Омельченко. Він застеріг, що невизначеність зі стратегічним партнером може спричинити "надзвичайно тяжкі наслідки, бо Україна поступово втягується в цілковиту залежність не лише від російської економіки, а й від російської політики".