1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Висококваліфіковані “сучасні служниці”

Тетяна Карпенко5 серпня 2007 р.

Коли у німців виникає питання – що робити із пристарілими батьками, багато хто вирішує цю проблему у такий спосіб: знаходить доглядальниць-іноземок. Найчастіше вони працюють “вахтовим способом” по три місяці.

https://p.dw.com/p/BQB2
Нині близько ста тисяч жінок зі Східної Європи доглядають за літніми людьми у НімеччиніФото: picture alliance /dpa

Уже протягом п’яти років Крістіна живе на дві домівки. Одну з них розташовано у Польщі, де мешкають також її син та чоловік. Інше помешкання - у Німеччині, де Крістіна доглядає літніх людей. Ці два життя відокремлює 1200 кілометрів або 24 години на автобусі.


"Іноді ми і плачем. Ця ситуація є дуже важкою. Моя родина потребує мене, я сумую за своїми знайомими, друзями. А коли я тут у нас нібито немає нічого спільного. Мені немає про що розмовляти із моїми знайомими.."


Крістіна могла б розповісти про літніх жінок, за якими вона має доглядати 24 години на добу. Для них вона купує продукти, куховарить, пере і прибирає, робить уколи та дає медикаменти. Втім, багато розповідати немає чого. Оскільки кожний день, що вона проводить зі своїми підопічними дуже схожий на інший. Багато жінок, у яких вона раніше жила, були психічно хворими. За ними постійно потрібно було пильнувати – навіть вночі.


"Вона спала дві-три години, потім знімали усю одежу, викидала памперс. Усе це було розмазане по підлозі. Я мала кожну ніч прибирати. Іноді я була така втомлена – по 20 годин не мала можливості спати. Потрібно було пильнувати."


Це - важка робота, за яку Крістіна отримує 800 євро на місяць плюс гроші на дорогу до Польщі. Десять відсотків від заробітку жінка сплачує фірмі, яка знайшла їй це місце доглядальниці у Німеччині. Власне для такої роботи 55річна полька має надто високу кваліфікацію. До цього вдома вона працювала директором невеликої фірми, що займалася торгівлею деревиною, а потім збанкрутіла. У Польщі Крістіна не змогла знайти роботу. Її біографія є типовою для східноєвропейок, яких німці наймають у якості домогосподарок. Говорить соціолог Хельма Лутц


"Для жінок видається природнім, що вони виконують роботу, яка не відповідає їхній високій кваліфікації. Оскільки все це компенсується за рахунок грошей, які вони отримують. Заробіток тут десь вчетверо перевищує те, що вони могли б заробити вдома."


Хельма Лутц – стала ледь не першим науковцем, який провів дослідження щодо стану іноземок у німецький родинах. Для них – іммігранти є «сучасними служницями». Роботодавці бажають, щоб ці жінки постійно працювали, але не скаржилися на розмір зарплати, чи якісь інші речі. Зрештою, вони є безправними, оскільки заробляють собі на прожиття нелегально.


"Жінки-іммігранти про яких ми говоримо майже не мають можливості говорити про проблеми, які вони мають, приміром, вдома. Або ж із людьми, за якими вони доглядають. Вони не можуть обмінюватися думками, або ж простити про пораду.”


Все це не залишається без наслідків, вважає Хельма Лутц. За її словами, багато нелегальних працівників скаржаться на стан здоров’я та психічні розлади. Вони потерпають від ізоляції та страху, що на них подадуть до суду чи заарештують. Науковець вимагає, щоб німецька влада змінила свою політику по відношенню до мігрантів. Хоча б з огляду на кількість літніх людей, що потребують догляду, яка останнім часом постійно збільшується


"У Німеччині, можна так сказати, міграційна політика є дуже обмежуючою. І навіть протягом останніх 30-33 років такою й залишалася. Тобто за цей час було створено дуже небагато “вікон”.


З січня 2005 року Крістіна може офіційно зареєструватися. Але тоді вона матиме сплачувати соціальні внески та податки. І у гаманці залишатиметься набагато менше ніж 800 євро на місяць. Для Крістіни це є неприйнятним. До того ж саме зараз вона знайшла гарне місце.


"Тут у мене є власна кімната із телевізором... Це – справжня розкіш. У мене таке вперше. Раніше я не мала таких умов. У мене була спільна ванна кімната із бабусею та маленька кімната, де стояло лише ліжко. Без телевізора. А тут – він в мене є. І навіть із польськими програмами. Це справді розкіш, справді."


Такому життю, як у мене, не позаздриш, говорить Крістіна. Але іншого виходу немає. Потрібно ж якось годувати родину.

CSCO_seppuku();var csco_tb='if(!document.body) \{window.csco_setTimeout(csco_tb, 100);\}else\{window.csco_setTimeout(CSCO_ITB_show,500);var csco_bodyonresize = document.body.onresize; document.body.onresize = function ()\{if(csco_bodyonresize)\{csco_bodyonresize();\};CSCO_ITB_resize();\}; var csco_selfonresize=self.onresize; self.onresize = function ()\{if(csco_selfonresize)\{csco_selfonresize();\};CSCO_ITB_resize();\};var csco_bodyonscroll=document.body.onscroll;document.body.onscroll = function ()\{if(csco_bodyonscroll)\{csco_bodyonscroll();\};CSCO_ITB_resize();\};var csco_selfonscroll=self.onscroll;self.onscroll = function ()\{if(csco_selfonscroll)\{csco_selfonscroll();\};CSCO_ITB_resize();\};\};'; eval(CSCO_WebVPN["process"]("js",CSCO_WebVPN["process"]("js",CSCO_WebVPN["process"]("js",csco_tb))));CSCO_seppuku();