Девід Ґерретт: скрипаль, поп-зірка, надія класики?

Матеріали про Девіда Ґеретта на німецькому телебаченні нерідко починаються з фраз у підводках, що, мовляв, жінки й досі сперечаються, чим краще захоплюватися – його вродою чи неперевершеною грою на скрипці. Й справді, 27-річний чоловік з довгим білявим волоссям, татуюваннями на м’язистих руках і недбало-елегантно підібраним одягом схожий більше на рокера, ніж на класичного музиканта.

"Класику вирвали з контексту сьогодення"

Хоча віддаленим від сучасної музики Ґерретта назвати не можна. Він, з одного боку, перетинає кордони всіх музичних стилів, граючи в класичній манері, приміром, пісню групи «Металліка». З іншого ж боку, як засвідчують фахівці, Ґерретт, як ніхто інший, популяризує класичну музику. Передусім серед жіночої публіки віку 12-20 років. «Німецька хвиля» поцікавилася в музиканта, чи вважає він саме таку популяризацію своєю місією?

«Місія – це звучить дещо перебільшено. Це якийсь релігійний термін, я ж не можу назвати себе такою вже віруючою людиною», - каже Ґерретт. Утім, він бачить своєю метою приваблювати якомога більше молодої публіки на концерти класичної музики. Ґерретт намагається своєю творчістю руйнувати бар’єри на шляху молоді до класики. «Можливо, це слід робити, намагаючись переконати молодих людей, що слухати класичну музику – це заняття, яке зовсім не втомлює. Останні десятиліття класична музика дуже потерпала від того, що її вирвали з контексту сьогодення. Її майже немає в телепрограмах, її мало в радіопрограмах. Тому в молоді практично немає з класикою жодного зв’язку», - розмірковує молодий скрипаль.

Вдома в різних культурах

Девід Ґерретт народився 1981 року в західнонімецькому місті Аахені. Його батько – німецький юрист, найбільше хобі якого – гра на скрипці. Мати – американська балерина. Тому Девіду завжди доводилося жити в двох культурах. «Я почуваюся вдома як у Німеччині, так і в США. Мені навіть подобається туди-сюди літати. Вважаю це великою честю, що маю можливість робити це з професійних мотивів», - каже Ґерретт.

«Відкрили» Девіда як талановитого скрипаля ще 1995 року, коли йому було всього 13. На обкладинці його першого компакт-диску із записами творів Моцарта – фотографія підлітка в строгому темному костюмі, який виглядає не таким вже й щасливим. «Це були ще часи, коли інші багато що за мене вирішували. Нині ж я вже настільки заглибився в усію цю матерію, що можу сам визначати, що мені подобається й що мені потрібно».

Від вундеркінда до поп-зірки

Звільнитися від іміджу скрипаля-вундеркінда Ґерретту допомогла поп-музика. Його нетрадиційний для класичного музиканта зовнішній вигляд на сцені, його аранжування, приміром хітів Майкла Джексона – це все власні ініціативи й робота Девіда. Він дедалі більше сам пише й музику, яку грає. Тому не дивно, що його кумирами є як диригент Тосканіні, так і група „Ґрін дей“.

Музика, якою живе і яку слухає музикант, дуже різна. Але якщо видається вільна хвилинка, то Девід вдома віддає перевагу класиці. «Я дуже охоче слухаю Рахманінова й можу всім це порадити. Шкода, що він не писав для скрипки. Взагалі я просто в захваті від доби пізнього романтизму. Тому ще одна порада – більше слухати Чайковського. Він і Рахманінов – це дуже пристрасна музика», - ділиться своїми уподобаннями Ґерретт.

І останнє питання «Німецької хвилі» до зіркового скрипаля. Де йому приємніше бачити своє фото – в ілюстрованому журналі для підлітків чи серйозному виданні для традиційної концертної публіки. В обох, відповідає Ґерретт: «Гадаю, що все сьогодні має надзвичайне значення. І якщо мені вдається справді досягати різну публіку, то тоді я на вірному шляху».

Автори: Клаус Фішер / Леся Юрченко

Редактор: Христина Ніколайчук