Книги Середньовіччя - підвалини наших знань

На цьому римському малюнку 1457 року зображено давньогрецького генія-енциклопедиста Аристотеля (384-322 роки до нашої ери). Середньовічні вчені ретельно вивчали праці та науковий доробок античних мислителів і філософів.

Астрономія та розуміння місця нашої Землі у Всесвіті було для тодішніх науковців так само важливим, як і для сьогоднішніх. Це зображення створили в Празі з 1392 по 1394 роки, тобто за більш ніж за століття до того, як Коперник довів, що планети обертаються навколо Сонця, а Земля не є центром Всесвіту.

Гутенберг винайшов друкарський верстат у середині ХV століття. А цю книгу написано 60 роками раніше. Тоді для написання чи переписування книг потрібно було кілька років. Рукописні книги вважалися предметом розкоші, тож їх багато оздоблювали та ілюстрували малюнками. У Європі та на Близькому Сході виникла ціла індустрія, котра займалася передачею знань античності.

Представлений малюнок містить написана близько 1370 року праця. На зображені - 12 майстрів-астрономів, що досліджують зоряне небо. Ці наукові авторитети походять з усіх культурних центрів тогочасного світу - як зі Сходу, так і з Заходу.

Цю астролябію виготовив мусульманський майстер близько 1029 року в Толедо. Маври захопили на початку VIII століття більшу частину Іберійського півострова, а південь півострова утримували під своїм контролем до 1492 року. За більш ніж сім століть свого перебування вони залишили багату культуру, в тому числі архітектуру та чимало відомих письмових творів.

Дуже схожа на попередню ось ця астролябія. Зображене креслення містить написаний 400 років по тому астрономічний трактат-збірник, що вийшов у Відні. На кресленні видно ексцентричні кола, за допомогою яких пояснюється екліптика та рух планет. Стрілками позначають нерухомі небесні тіла.

Науковці особливо пильно цікавилися цим природним супутником Землі. Та й не дивно, адже це - єдине небесне тіло, яке настільки близько розташоване до Землі, що за ясного неба здається, що до нього можна дотягтися рукою. Написаний та опублікований 1505 року в Лейпцигу трактат пояснює фази Місяця.

Календарі посідають центральну роль у всіх релігіях. Вони - такий собі місток між астрономічною наукою та релігійними віруваннями щодо всіх релігій. Тут природній феномен, який намагається пояснити наука, слугує для визначення свят та ритуалів. На зображенні - гебрейський молитовник, що побачив світ 1415 року в Відні. Саме тут показано другий день у новому році.

Гіппократ з Косу жив з 460 по 370 роки до нашої ери, але його поради щодо харчування та лікування були дуже авторитетними ще в Х столітті нашої ери. У цьому перекладі однієї з його праць на латинську мову йдеться про De vicus ratione, тобто дієту.

А ось - ще один переписаний трактат Гіппократа. Він побачив світ на початку XIV століття в Парижі. На цій сторінці зображено сцену з лікуванням хворих та наводиться письмове пояснення.

Довідник-порадник для хірургів та баб-повитух. Цей трактат було видано в другій половині XIV століття. Праця містить детальний опис та сцени пологів.

Наприкінці XV століття той, кому потрібно було дізнатися про те, як вирощувати і з якою метою можна застосовувати різноманітні рослини та трави, мав прочитати ось цей трактат, що побачив світ у Венеції.

Королем зображено перського вченого-енциклопедиста Авіценну, оточеного гуртом лікарів, зайнятих дискусією. Цей малюнок побачив світ наприкінці XV століття, тобто майже 600 років після смерті Авіценни. Трактат вийшов латинською мовою у Венеції та свідчить про те, що там досить жваво цікавилися вченням перського науковця.

Цей малюнок - один з найдавніших з усіх експонатів виставки у Берліні. На ньому зображено намальовані ще не початку V століття корали. Написаний грецькою мовою трактат побачив світ у Константинополі.

А тут можна побачити полювання на гадюк за допомогою напханих соломою опудал. Імовірно, що цей трактат написали близько 1220 року в Мосулі (нинішній Ірак) арабською мовою. Він містить перекладені на арабську деякі праці візантійського філософа та природознавця Іоанна Філопона.