1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Мешканці Калуського району сидять на "пороховій бочці" - тепер вже офіційно

12 лютого 2010 р.

Територію Калуського руднику, де десятиліттями видобували калійні солі, указом президента визнано зоною надзвичайної екологічної ситуації. Мешканці і місцева влада розраховують на вирішення нагальних екологічних проблем.

https://p.dw.com/p/LzAp
Фото: DW

На території колишнього калійного виробництва, яке зупинилося ще у 2001 році, склалася загрозлива ситуація. Калійні рудники, відвали засолених ґрунтів, сховища високотоксичних речовин, постійні провалля земної поверхні і комунікацій, засолена питна вода – усе це несе потенційну небезпеку для життя мешканців Калуського району на Івано-Франківщині.

Терміни експлуатації захисних дамб теж давно минули, розповів в інтерв’ю «Німецькій хвилі» голова ГО «Бюро екологічних розслідувань» Дмитро Скрильніков. У разі аварії соляні потоки потраплять до Дністра, а у зоні зараження може опинитися чверть населення України. А ще 11 тисяч тон, невідомо як захоронених, високотоксичних відходів I класу небезпеки, додав еколог.

Указ президента слід було ухвалити вже давно, адже мешканці і екологи б’ють на сполох багато років, каже Скрильніков. Позитив у тому, що статус «зона надзвичайної ситуації» передбачає додаткове фінансування на вирішення проблем. Інша справа, що їх не буде звідки взяти, припускає еколог.

Небезпека розкрадання коштів

Але найбільша небезпека у тому, що їх неефективно використають, або ж розкрадуть: «У нас ці проблеми не вирішують. Владі вигідно знаходити проблему, виділяти кошти, а потім хтось на цьому заробляє»,- каже Скрильніков. На його думку, потрібно посилити контроль за використання цих коштів, або ще краще - залучити кошти міжнародних інституцій, які самі пильнуватимуть реалізацію проектів.

На вирішення екологічних проблем Калуш потребує, за приблизними підрахунками, 3,5 мільярди гривень. А допоки депутати вирішуватимуть, затверджувати указ президента чи ні, мешканці понад тисячі трьохсот будівель продовжують жити як на «пороховій бочці».

Автор: Галина Стадник

Редактор: Захар Бутирський