1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW
Суспільство

Подвійний Нобель

12 жовтня 2007 р.

Востаннє таке було 1999 року, коли Нобелівську премію отримали два німці. Не так давно, але на тлі критики стану науки у ФРН відзнака цього року фізика Грюнберга й хіміка Ертля стала сенсацією.

https://p.dw.com/p/BqQo
Гергард Ертль приймає вітання.Фото: AP

У Німеччині ще продовжували вітати Петера Грюнберга з цьогорічною Нобелівською премією в галузі фізики, коли з Королівської швецької академії подзвонили іншому німецькому вченому.

“Нобелівську премію в галузі хімії цього року отримує професор Гергард Ертль з Інституту Фріца Габера Товариства Макса Планка в Берліні”.

Для Ертля найпрестижніша нагорода в світі науки була подвійною радістю. Новина зі Стокгольма надійшла саме в день народження: 10-го жовтня берлінському хіміку виповнився 71 рік. Ось як новоспечений лауреат відповів на традиційне запитання, як він себе почуває:

“Дуже-дуже дякую. Це найкращий подарунок до дня народження, який ви могли мені зробити. Спочатку мені забракло слів. Звичайно, я знав, що я кандидат, але лише один серед багатьох. А коли німця відзначили премією за фізику, я зрозумів, що в галузі хімії тепер немає на що розраховувати”.

Політики вітають визнання німецької науки

Подвійний успіх німців викликав хвилю радості в країні, що останнім часом чує більше критики на адресу своєї науки: недостатнє фінансування, брак висококваліфікованих фахівців, відтік науковців за кордон.

Тому політики оцінили дві Нобелівські премії за один рік як визнання досягнень німецької науки. Федеральний президент Горст Келер сказав, що відзнака кидає промінь світла на німецьку науку. Міністр освіти Анетте Шаван вважає, що премії посилюють настрій підйому серед науковців. А канцлер ФРН Ангела Меркель, сама фізик за освітою, привітала передусім практичне значення відкриття західнонімецького фізика Грюнберга. Завдяки йому та його французькому колезі Альберу Ферту жорсткі диски сучасних комп’ютерів стали меншими й більш потужними.

Не менш практичним вважається і відкриття хіміка Гергарда Ертля. Якщо в майбутньому автомобільні двигуни працюватимуть на водні, в цьому буде і його заслуга. Результати роботи вченого вже застосовуються у сільському господарстві при створенні штучного добрива.

Оглядачі налаштовані скептично

Тим часом німецькі оглядачі хоч і радіють разом з ученими й політиками, але налаштовані більш скептично. Обидві премії відзначають дуже давні досягнення німецьких учених, зауважує коментатор впливової газети „Зюддойче цайтунг”. Так, фізик Грюнберг зробив свої відкриття ще майже 20 років тому, а хімік Ертль почав досліди з каталізаторами в 1960-х. Тому хоч Нобелівська премія і датована нинішнім роком, про сучасний стан німецької науки вони нічого не говорить. Який він насправді, вказують інші індикатори, вважають коментатори.

Проблеми з практичним застосуванням винаходів

Так, щоб дізнатися про успіх фундаментальних досліджень, варто поглянути на число посилань на них науковців в інших країнах. А ситуацію із застосуванням теорії на практиці видно по числу патентів та грошей, які за них платять.

Німецька наука насправді краще, ніж про неї говорять, пише оглядач „Зюддойче цайтунг”, але в країні проблеми з поєднанням фундаментальної науки із застосуванням її результатів на практиці. Засилля бюрократії призводить до того, що плодами відкриття фізика Грюнберга сьогодні користуються не німецькі, а передусім східно-азіатські фірми.

Як пише інша поважна німецька газета „Франкфуртер альгемайне” – Німеччина не повинна тепер заспокоюватися. Не варто відразу влаштовували народні гуляння на честь лауреатів біля Бранденбурзької брами в Берліні. А варто брати приклад з фізика Петера Грюнберга, який у свої 68 років регулярно відвідує лабораторію в центрі Юліх, що неподалік міста Аахена. Як він каже, щоб підтримувати себе у формі. Такий же підхід і в іншого лауреата 71-річного Гергарда Ертля з Берліна:

“Якось один колега сказав мені: зачекай-но, коли це станеться, твоє життя зміниться. Сподіваюся, що цього не буде, що я й далі житиму, як і раніше”.

 

Роман Гончаренко