Історичний архів Кельна: як рятують паперову пам'ять великого міста

«Що саме я роблю? Та беру віника й починаю спочатку з того, що змітаю бруд. Потім треба ще сортувати. Відкласти мокрі папери. А що залишилося сухим – скласти в блакитні контейнери», - розповідає Андреас Фріз. Ще немає сьомої ранку, а добровільний помічник вже на ногах, бо в нього – ранкова зміна. Андреас ставить на стіл черговий ящик з документами й виймає з нього кілька майже геть розірваних сторінок з нотами. Обережно змітає з них пил. Поруч його колега Іріс Паулі саме дістає з ящика цілу книгу, яку вже покрила пліснява. Жінка обережно чистить її. «Все дуже брудне й у пилюці. Повно камінців, цементу, інколи навіть великі уламки трапляються. Але найбільша біда – це пил», - каже Іріс Паулі.

Пил, пил, пил...

Усі, хто розбирає ящики з врятованими з-під уламків будівлі документами, мають спеціальні захисні дихальні маски й гумові рукавички. Але пил проникає скрізь. «Пил лягає особливо «гарно» передусім у волосся. Завдяки маскам якось можна дихати. Щоправда, пити страшенно хочеться», – каже архіваріус Андреас Фрайтеґер.

Робота дуже важка, але жоден з працюючих на долю не нарікає. Адже йдеться про порятунок паперової пам'яті цілого міста, і в кожному новому ящику чекають несподіванки: то фотографії минулого століття, то рукописні документи XVI чи XVIII століття. Кожен папірець, на якому ще можна прочитати хоча б одну літеру, має бути очищений і збережений. Такі строгі вимоги виставили до своїх помічників реставратори кельнського архіву.

Гора роботи

Двічі на день, рано вранці та по обіді, автобуси привозять до складських приміщень на околицях Кельна від 100 до 140 добровольців, які допомагають розбирати врятовані з руїн Історичного міського архіву Кельна документи. До такої важкої роботи їх спонукають різні причини. «Я працюю в університетській та міській бібліотеці й спеціально узяла відпустку, щоб тут допомогти. Звісно, кожному хочеться зробити свій внесок до порятунку».

Реставратор Ребека Тальманн каже: «У нас дуже багато добровільних помічників. Просто неймовірно, як багато людей готові допомогти!» Потім її погляд ковзає у бік численних коробок з ще не розібраними паперами, які чекають на висушування. «Звісно, що важко дивитися на все це. Але з іншого боку – нам вже вдалося дуже багато врятувати. Були навіть старезні документи, які практично не пошкодилися від обвалу. Таке додає натхнення», - каже Ребека Тальманн. Скільки ще часу знадобиться для порятунку та реставрації уцілілих після обвалу архіву документів, нині спрогнозувати важко. Рятувальники дістають папери з дедалі більшої глибини, що уповільнює весь процес.

Петра Ламбек / Леся Юрченко

Редактор: Тетяна Бондаренко