Адам Міхнік: Бути приятелем України – засада нашої зовнішньої політики

Колишній дисидент, один з лідерів знаменитого громадського об’єднання „Солідарність“ відповів на запитання „Німецької хвилі” у стінах „Києво-Могилянської академії“, від якої він днями урочисто прийняв звання почесного професора.

- Пане Міхнік, у середу розпочинається перший візит до Польщі нового українського прем’єра Віктора Януковича – він братиме участь в економічному саміті у Криниці. Як на українсько-польських відносинах може відбитися утворення коаліції на чолі з Партією регіонів?

- Як і для українців, для поляків це була несподіванка і певне розчарування. Але я думаю, що бути приятелем України незалежно від того, який там уряд – це засада польської зовнішньої політики. З кожним українським урядом, обраним із дотриманням демократичних процедур, Польща повинна підтримувати добрі, приязні відносини.

- Чи вважаєте Ви правомірним розчарування багатьох українців рішенням президента Ющенка про внесення кандидатури Януковича на затвердження парламенту?

- Я особисто як людина маю до президента Ющенка повагу, дуже його ціную, шаную. Я не беруся прогнозувати наслідки цього політичного кроку. Водночас я вважаю, президент Ющенко керувався своїм розумінням інтересів української держави”.

- Ви якось жартували, що у порівнянні з Польщею, українська ситуація краща вже тим, що у Януковича немає брата-близнюка. Але якщо говорити серйозно, чого ви очікуєте від нового українського уряду?

- Не хочу нічого говорити передчасно. Почекаймо, почекаймо. Хочу лише наголосити, що в своїх власних інтересах Янукович повинен „зшивати” Україну, а не ділити, розривати...

- Але ж, пане Міхнік, часто складається враження, що політика в Україні будується саме на роздмухуванні штучної конфронтації. Візьмемо хоча би „мовне питання”.

- Я не україніст, не спеціаліст по Україні. У мене є сентимент українофіла, але нема компетенції українолога. Але я думаю, що українська нація буде як багаторелігійна, так і багатомовна. Є українці російськомовні. Вони патріоти України, вони голосують за незалежність України, але їхня мова російська. І боюся, що з цим до кінця нічого не вдієш. Візьмемо для прикладу литовців. У литовців виграла ідея, що литовці – тільки люди литовської мови. І з тієї причини Мілош, наприклад, великий польський поет, але не литовський. Якщо б у литовців була ідея двомовності, то Мілош, напевно, був би литовським поетом польської мови. В українців з Донбасу, з Харкова – їхня рідна мова російська. Це процес. Думаю, що тут треба бути обережним. Мова людини, це дуже делікатна річ.

Завершуючи бесіду із Адамом Міхніком, наш кореспондент попросив його прокоментувати висловлювання польського віце-прем’єр-міністра Анджея Леппера. Цей політик нещодавно в одному з інтерв’ю висловив сумнів щодо доцільності вступу України до НАТО. Відповідь Адама Міхніка була прямою і категоричною:

- „Леппер в питаннях міжнародної політики, м’яко кажучи, не експерт!”

„Спеціаліст з виготовлення листівок”, як сам себе залюбки називає дисидент зі стажем Адам Міхнік, у себе на Батьківщині сьогодні знову в опозиції до влади, уособленням якої є брати-близнюки Качинські – нинішні президент і прем’єр-міністр Польщі. Міхнік вважає хибною дорогу, якою пішла Польща, обравши на останніх виборах правих і націоналістів. Правда, при цьому публіцист упевнений, що принципам правової держави у Польщі ніщо не загрожує, оскільки країна, за його словами, має два потужних „амортизатори“, а саме - членство в Європейському Союзі і НАТО.