Адвокат Федур: Для розкриття справи про отруєння Ющенка потрібна політична воля

Спочатку у вересні прокуратура України відкрила справу за ознаками замаху на життя державного діяча Віктора Ющенка, а через місяць так само її закрила, зробивши висновок про те, що захворювання лідера опозиції і його спотворене обличчя є наслідками вірусної герпетичної інфекції. Нині лікарі віденської клініки, де лікується Ющенко, однозначно – на основі численних аналізів крові, сечі та гістололгічних досліджень, заявили, що він був отруєний діоксином – однією з найсильніших відомих отрут. Причому доза була величезною – в тисячу разів більша за гранично допустиму концентрацію діоксину в організмі людини.

Серед багатьох питань, які виникають після такого повідомлення, найгостріше політичне питання таке: хто міг скоїти такий злочин? Ось що сказала в інтерв”ю українській редакції ”Німецької хвилі” речник Віктора Ющенка Ірина Геращенко:

Я думаю, що Віктор Ющенко в своєму виступі в парламенті ще у вересні, коли він повернувся після першого перебування у віденській клініці, заявив, що всі ми знаємо ім”я вбивці: бо то є влада. Я не хочу персоніфікувати і називати жодних прізвищ, особливо якщо йдеться про найвищих посадових осіб, тому що влада - це назва тієї системи в Україні, яка сьогодні дозволяє таким чином розправлятися з політичними опонентами. Жертвами цієї влади стали вже кілька знакових постатей в українській політиці, в українській історії.

Політичне вбивство тому і називається політичним, що прибираються з історичної сцени вагомі фігури. В історії отруєнь були і наближений до останніх російських царів Григорій Распутін і болгарський дисидент Георгій Марков. У випадку з Распутіним дозування отрути, яке вимагає певної інтелігентності, було погано розраховане, тому фаворита довелося насамкінець розстрілювати, а потім ще й топити. Тому серед політичних убивств більш поширені простіші, не пов”язані з отрутою, методи. Це підтверджує і Андрій Федур, український адвокат, який став відомий своїм захистом інтересів кількох політичних фігур, зокрема, матері журналіста Георгія Ґонґадзе. Ось що він сказав в інтерв”ю українській редакції ”Німецької хвилі”:

У нас в новітній історії України були більше модні КАМази, тобто дорожньо-транспортні пригоди. В даному випадку, щодо Ющенка, то тут, на мій погляд, є очевидним, що це була спецоперація, яка проводилася щодо політичного діяча, щодо лідера опозиції і реального претендента на посаду президента країни.

Оскільки розслідування відбувається не по гарячих слідах, ми запитали юриста, чи сподівається він, що генпрокуратурі вдасться знайти виконавців і замовників замаху на Ющенка.

Особисто я переконаний, що немає справ про вбивства, а тим більше про замах на вбивство, які б не можна було розкрити. Я свого часу займався саме розслідуваннями вбивств і відповідально можу заявити, що справ про вбивство чи замах на вбивство, які не можна було б розкрити, немає. Є, на мій погляд, два випадки, коли справа про вбивство не розкривається. Це коли працює непрофесійна група, або коли хтось цього не бажає. Якщо буде працювати професійна група, і якщо їм не будуть заважати, то, безперечно, розслідування може бути ефективним і повинно бути ефективним.

В Україні, як відомо, змінився генеральний прокурор. На зміну Геннадію Васильєву. Прийшов новий ”старий” прокурор Святослав Піскун. Чи матимуть змогу слідчі під його керівництвом працювати ефективно і незалежно?

Я не вірю Піскуну. Я добре знаю цього діяча, а тому я переконаний, що знову крім балаканини реальних справ не буде. Я сподіваюся, що після виборів 26 грудня у нас буде новий генеральний прокурор, я сподіваюся, що працівники прокуратури будуть мати можливість працювати, керуючись у своїй діяльності виключно законами України, на них ніхто і ні з якого боку не зможе чинити тиск, і тоді їхня робота буде, безперечно, ефективна. Але я давно вже не вірю в Піскуна, я знаю, що робить Піскун, і як він робить, і тому зараз я ні на що не сподіваюся. Нині я не бачу ніяких перспектив цього розслідування, так само, як і в розслідуванні вбивства Георгія Ґонґадзе.

Залишається додати: дочекаємося понеділка, 27 грудня. До нього залишилося рівно два тижні.