Анґела Меркель йде з посади канцлерки під звуки панк-року
2 грудня 2021 р.
Анґела Меркель (Angela Merkel) офіційно залишає посаду канцлерки Німеччини, яку вона обіймала 16 років. І, попри те, що вона виконуватиме обов'язки глави уряду, доки парламент не обере їй наступника, урочисто проводжають на державному рівні її вже тепер. Урочиста церемонія відбудеться увечері у четвер, 2 грудня, на подвір'ї міністерства оборони Німеччини в Берліні.
Грандіозна церемонія при світлі смолоскипів
Цей традиційний військовий церемоніальний акт під назвою "Der Große Zapfenstreich", який здійснюється в Німеччині для вшанування вищих посадових осіб держави, а також генералів армії, що виходять у відставку, вважається найвищою даниною поваги, яку збройні сили ФРН можуть віддати цивільній особі.
Церемоніал, який завжди проводиться ввечері при світлі смолоскипів, точно розписаний і відпрацьований до дрібниць. Керує ним офіцер Бундесверу щонайменше в ранзі штабного офіцера. За музичне виконання відповідає голова музичного корпусу. Найвидовищніша частина цієї грандіозної музичної вистави - марш військових частин у повному парадному обмундируванні, зі смолоскипами.
Музичний коктейль від Анґели Меркель
За традицією, попередньо винуватець урочистостей може обрати кілька музичних творів, які він хотів би почути у виконанні оркестру Бундесверу. Музичні уподобання Анґели Меркель, яка взагалі відома своєю пристрастю до класичної музики, для багатьох виявилися сюрпризом.
Як стало відомо, за заявками федеральної канцлерки, що йде у відставку, військові музики відрепетирували християнський гімн "Großer Gott, wir loben Dich" ("Великий Боже, ми славимо тебе"), слова до якого написав німецький католицький священик і теолог XVIII століття Іґнац Франц (Ignaz Franz), а на додаток до нього - композицію "Für mich soll's rote Rosen" ("Для мене проллється дощ із червоних троянд") легендарної німецької актриси та співачки Гільдеґард Кнеф (Hildegard Knef) та шлягер 1970-х "Du hast den Farbfilm vergessen" ("Ти забув кольорову плівку"), який свого часу прославив "мати німецького панк-року" Ніну Гаґен (Nina Hagen). Ось такий несподіваний музичний коктейль.
Made in НДР
Так само, як Ніна Гаґен, Анґела Меркель родом із НДР. Вона народилася у Темпліні - місті у федеральній землі Бранденбург. Як і багато інших представників її покоління, які виросли в НДР, Меркель любила слухати пісні Ніни Гаґен. Ну, а текст обраного нею для виконання на прощальній церемонії пісні "Ти забув кольорову плівку", що вперше прозвучав у 1974 році, і сьогодні знає напам'ять майже кожен другий житель Східної Німеччини.
Особливо в ньому виділяється такий рядок: "Nun glaubt uns kein Mensch, wie schön's hier war, ha ha" ("Тепер ніхто нам не повірить, як добре було тут, ха-ха"). Виходить, Меркель сумує за НДР? Навряд. Швидше за все, вибором цієї пісні політикиня просто вирішила продемонструвати своє почуття гумору - якого, до речі, їй не позичати.
Років тридцять тому Анґела Меркель, яка на той час обіймала посаду федеральної міністерки у справах жінок і молоді, особисто зустрілася з Ніною Гаґен в одному телевізійному ток-шоу. Коли зайшлося про наркозалежність, Гаґен раптом кинула Меркель: "Я сита по горло твоєю брехнею, твоїм лицемірством". Але судячи з того, що Анґела Меркель захотіла почути на прощальній церемонії пісню з репертуару "панк-принцеси", вона давно вже вибачила Гаґен її випад.
Читайте також: Багатогранна Анґела Меркель. Як її представляли світові ЗМІ
Плейлисти Шредера, де Мезьєра та фон дер Ляєн
Ну, а що включали до своїх плейлистів інші німецькі політики? Як виявилось, і в минулими роками без сюрпризів не обійшлося. Так, колишній міністр оборони Німеччини Томас де Мезьєр (Thomas de Maiziere) вніс у свою музичну добірку абсолютно несерйозний шлягер "Life is Life" австрійського поп-рок-гурту Opus - пісню, яка зазвичай звучить на знаменитому "Баллермані-6", тусовочному місці німців на пляжі Плая-де-Пальма на Майорці.
Колишній канцлер Німеччини Ґергард Шредер (Gerhard Schröder) замовив "Moritat von Mackie Messer" ("Балада про Меккі-Ніж") з "Тригрошової опери" Бертольта Брехта (Bertolt Brecht) і "Summertime" Джорджа Гершвіна. Сміх у багатьох викликала третя композиція у списку Шредера - важка пісня у виконанні Френка Сінатри "My Way" ("Мій шлях").
До речі, особливою любов'ю у німецьких політиків, які йдуть у відставку, схоже, користується композиція Людвіга ван Бетховена (Ludwig van Beethoven), яка стала гімном Європи - "Ода до радості". Виконати її на прощальній церемонії просили вже тричі, зокрема - колишня міністерка оборони ФРН Урсула фон дер Ляєн (Ursula von der Leyen), яка потім переїхала до Брюсселя, де обійняла посаду голови Єврокомісії.
Старовинний ритуал, що викликає суперечки
Традиція прощальної церемонії бере свій початок у XVI столітті. У ті часи у військових таборах вечорами багато пили та грали в азартні ігри. Але до певної години лунав барабанний дріб - і солдати одразу мали забивати корок в бочку з пивом. Це означало, що настав час нічного спокою, і пиво більше не мало розливатися з діжок.
Черговий офіцер або фельдфебель, що робив обхід табору у супроводі барабанщика і волинкаря, стукав палицею або шаблею по кранах пивних діжок, що означало безумовний наказ припинити розливати пиво. А барабанщик і волинкар грали сигнал - Zapfenstreich. Це старе німецьке слово перекладається не лише як "удар по кранах пивних діжок", а й як "вечірня зоря" (сигнал), і навіть "відбій". У будь-якому разі, після цієї музичної команди в таборі панувала тиша, життя в ньому завмирало. А на будь-кого, хто не підкорявся, чекало суворе покарання.
Згодом "Zapfenstreich" перетворився на видовищний церемоніал, який проводиться в Німеччині донині. Багато хто в захваті від цієї традиції, але дехто дивиться на неї й критично. Так, наприклад, далеко не всі вітали організацію цієї урочистої церемонії для солдатів Бундесверу, які повернулися з Афганістану. Є німці, які вимагають її взагалі заборонити: смолоскипна хода бундесверівців у блискучих сталевих шоломах викликає у них асоціацію з нацистськими маршами часів "третього рейху". Проте більшість людей, як і раніше, вважають цей церемоніал прекрасним старовинним ритуалом, який транслює з минулого в майбутнє соціально-культурні традиції Німеччини.