Аракі і гамалараайська - мови із "Червоної Книги Жака Ширака"
21 липня 2008 р.
На Землі - майже 6 тисяч мов, але, за даними ЮНЕСКО, кожні два тижні одна із них гине. На думку дослідників, до кінця цього століття вимре половина із наявних нині говірок. Фонд Жака Ширака бореться із цим прикрим явищем, він хоче, наприклад, запустити радіопрограму мовою пігмеїв Північного Конго. Ширак дав і назву своїй фундації відповідну: Соросоро. Це поняття із мови аракі, нею розмовляють лише вісім людей. Вони мешкають на острові Вануату в Тихому океані. Соросоро на аракі має три значення: «слово», «мова» та «дихання». Керівництво фондом Ширак довірив лауреату нобелівської премії миру, гватемалці Рігуберті Манчу:
«Ми не хочемо, щоб наша мова опинилася у переліку мов, яким загрожує зникнення. Наші пращури створили цивілізацію, яка прожила набагато більше за сучасні цивілізації. Наші пращури вибили нашу мову в камінні.»
Науково доведено: у регіонах світу, де існує найбільше біологічне розмаїття, налічується багато різних мов. Мовознавець із університету в Габоні Патрік Мугвіама-Дауда каже:
«Наведу конкретний приклад, що коли ми хочемо зберегти багатство природи, нам справді потрібні знання корінного населення. Дослідники мавп 1984 року відкрили новий вид примата. Але народність пуві, що мешкає в центральній частині Габону, знає цих мавп із прадавніх часів, вони називаються на їхній мові байя. Втім, вчені, які там працюють, ніколи не спілкувалися із місцевими.»
Тим часом, міжнаціональна група дослідників почала спільно із корінними племенами створювати словник. У цьому словникові вже 7 тисяч слів – всі назви тварин, різними мовами регіону. Цю базу даних вже можна знайти в інтернеті.
Інший приклад. Гамалараайська мова. Вона вважалась уже мертвою. Наприкінці 80-х помер останній австралійський абориген, котрий вільно володів нею. Ніхто більше не захотів її вчити – пов’язана із нею аборигенська культура розглядалась білим населенням як відстала і примітивна. Окрім того, у ній не було написання. Але лінгвісти встигли зафіксувати граматику, словарний запас та вимову гамалараайської мови у останніх її носіїв. За те, що мова не зникла повністю, слід завдячувати Пітеру Остіну:
«1988 року Австралія відзначала 200-ліття висадки білих. І почалися роздуми над тим, що відбулося упродовж цих двохсот років, на яку історію можна тепер озирнутися. І прем’єр-міністр тоді відверто сказав: ми пограбували країну і знищили традиційні культури. Ми привезли алкоголь та хвороби. Ми почали притісняти аборигенів.»
Це справило враження на мешканців Австралії. За словами Пітера Остіна, у молоді рок-музика на гамалараайській мові хіт сезону.
«Підлітки раптом зацікавилися мовою своїх пращурів. Вони кажуть: круто, жоден білий нас не зрозуміє. П’ять років тому уряд розробив навчальні програми із методичними матеріалами. Зараз гамалараайську вивчають у школі.»