А на даху – зимовий сад: майбутнє багатоповерхівок/ Пальне з соломи – так і так пропадає

„Щоб побачити це, існує такий чудовий метод, як термографія. Поверхні, які найбільше нагріваються й, відповідно, віддають багато тепла назовні, на знімку червоні. На фаховому жаргоні ми називаємо такі місця „тепловими містками”. У даному будинку це передусім стики панелей та вікна.”

Інфрачервону карту наче хтось навмисно розкреслив на чіткі квадрати. „Самі бетонні плити майже чорного кольору. Це означає, що їхня теплопровідність практично дорівнює нулю, - пояснює Андреас Гемерлінґ. – Головна проблема цього об’єкту – фуги. Достатньо поліпшити їх ізоляцію, й ми вже заощадимо чимало енергії.” Об’єкт, що про нього йдеться, розташований в угорському місті Дунауйвароші. Це панельний семиповерховий будинок - типовий взірець соціалістичної архітектури, яких у Східній Європі ще налічується сотні тисяч. Більшість із них потребує капітального ремонту й вже давно не відповідає сучасним екологічним вимогам. Зносити чи все ж таки спробувати модернізувати – питання, яке нині гостро стоїть перед багатьма комунальними господарствами. На проект Solanova Європейська комісія виділила півтора мільйона євро. Фахівці кассельського Центру системних досліджень довкілля та їхні угорські колеги, мають довести, що й панельну багатоповерхівку можна перетворити на комфортне та економне житло. Андреас Гемерлінґ:

„Перед нами було поставлено конкретну мету: зменшити енергоспоживання до однієї десятої від сьогоднішнього. Бетонні масиви ховають у собі величезний потенціал заощадження енергії. Якщо взяти таку умовну величину, як літр палива на квадратний метр житлової площі, то в панельних будинках вона становить 25 літрів нафтопродуктів на рік. Тобто майже вдвічі більше, ніж в однаковій за розміром квартирі в Західній Німеччині. Ми ж прагнемо довести цей показник до двох з половиною літрів.”

У будинку в Дунауйвароші в дво та трикімнатних квартирах, середня площа – 50 кв. метрів, мешкають 120 осіб. Перед тим, як планувати модернізацію, провели опитування. Переїздити в інший район міста не захотів жоден. Усі одностайно висловилися за перебудову. „Нас тут усе влаштовує: транспортне сполучення, магазини, багато зелені. Єдине - взимку з вікон постійно дме холодом, а влітку ми потерпаємо від нестерпної спеки”, - кажуть мешканці. „Досягти, щоб у квартирах упродовж цілого року панувала комфортна температура, й є нашим головним завданням”, - розповідає інженер Андреас Гемерлінґ:

„Будинок буде цілком „одягнутий” у нову ізоляційну оболонку 16 сантиметрів завтовшки. Ці полістиролові плити перекриють „теплові містки” між бетонними блоками. Дах теж буде ізольований, так само, як і труби водогону та опалення. Звичайне віконне скло замінить потрійне зі спеціальним покриттям, яке відбиватиме теплове випромінювання назад у приміщення. Щоб захистити житло від літнього сонця, всередині вікон будуть умонтовані жалюзі. На південному боці будинку ми плануємо розмістити сонячні колектори. З них надходитиме більша частина теплої води. І на довершення, на даху запроектовано зимовий сад. Додаткових коштів на це знадобиться не так уже й багато, зате як зміниться „імідж” колишньої непоказної бетонної будови!”

Проект Solanova має бути завершений до кінця 2006-го року. За попереднім кошторисом, витрати на один квадратний метр житлової площі не повинні перевищувати 300 євро. „Не дешево, звичайно, - кажуть у Центрі системних досліджень довкілля. – Але якщо ціни на енергоносії зростатимуть такими ж темпами, то інвестиції окуповуватимуться досить швидко.”

До 2020 року енергетичні потреби світу зростуть майже на 40%, прогнозують експерти. Мінеральні енергоносії дедалі дорожчатимуть, а щодо того, як надовго вистачить запасів надр, то й оптимістичні оцінки не йдуть далі кінця нинішнього століття. Нафта, вугілля та газ є нічим іншим, як залишками флори та фауни, що колись існувала на планеті. Унаслідок геохімічних процесів, які тривали мільйонами років, прадавня біомаса перетворилася на корисні копалини. Науковці дослідницького центру в німецькому місті Карлсруе вирішили зробити те саме, але за кілька годин і, головне, з органічної сировини, яка досі залишалася невикористаною. Професор Гельмут Зайферт:

„Це природні матеріали, які на даний момент нікому не потрібні, бо їх не перероблюють. Так, наприклад, 15 мільйонів тонн соломи щороку просто пропадає. Залишки деревини здебільшого теж використовують дуже неефективно.”

За планами фахівців з Карлсруе, переробка „зайвої” сировини має здійснюватися так: солому та тирсу пропускатимуть крізь металеву трубу, розігріту до кількох сотень градусів. Через те, що в середині її буде відсутній кисень, біомаса не згорятиме, а розпадатиметься. Під дією високих температур, складні молекули рослинних речовин розриватимуться й ставатимуть коротшими. Процес, відомий під назвою піроліз. Гельмут Зайферт:

„Унаслідок цього утворюватимуться газ, піролізна нафта та піролізний кокс. Первинний газ одразу спрямовуватимуть на підтримування горіння. Нафту та кокс змішуватимуть, і ця маса проходитиме ще одну термічну обробку. На виході ми вже отримуємо газ, який можна всебічно застосовувати.”

Зокрема, в скрапленому стані як паливо для автомобільних двигунів. У Південній Африканській Республіці синтетичний газ широко використовують замість бензину. Але на відміну від Карлсруе, там його виробляють з вугілля. У порівнянні з іншими видами пального, синтетичне хоч і спричиняє набагато менше викидів СО2, але воно не є екологічно нейтральним, як те, що виготовлене з рослин. Утім, і останнє має певні недоліки. Біомасу – солому та деревину – спочатку треба зібрати й якимось чином транспортувати до місця переробки. Тому, вважає один з авторів проекту, Гельмут Зайферт, виробляти екологічно чистий енергоносій треба поетапно:

„Процес піролізу, тобто першу термічну обробку, доцільніше здійснювати на місці – у фермерських господарствах, де накопичується багато соломи. Безпосереднє виробництво синтетичного пального можна перенести на значно більше центральне підприємство. Його розташування вже залежатиме від наявності зручних транспортних сполучень, промислових потужностей тощо.”

Поблизу полів чи лісницьких угідь, отже, вироблятимуться піролізні кокс та нафта. Транспортувати цю компактну суміш буде набагато дешевше, ніж купи соломи, гілок чи тирси. Вирішальним питанням, однак, залишається: скільки енергії загалом потрібно на виготовлення синтетичного пального. Інакше кажучи, чи варта шкурка вичинки. Професор Гельмут Зайферт:

„Щодо рослинної сировини, то, за нашими розрахунками, з семи з половиною тонн соломи виходитиме одна тонна пального. Щодо його ціни, то, враховуючи сьогоднішню ситуацію, вона буде трохи дорожча за літр дизелю.”

„Ключове слово при цьому – „нинішня ситуація”, - підкреслюють фахівці дослідницького центру в Карлсруе. - Виробництво пального із соломи поки що може видаватися не таким уже й вигідними. Поки що.”

За матеріалами німецької преси