Банкрутство Детройта

Не місто, а руїна. Занепад Детройта, колись квітучої індустріальної метрополії та центру американського автопрому, вимальовувався вже віддавна. І от минулого тижня міська влада остаточно здалася, офіційно оголосивши банкрутство. "Це був важкий крок, але єдино можливий", - заявив губернатор Мічигану Рик Снайдер. Близько 14 мільярдів євро боргів стали непідйомним вантажем для міського бюджету.

Це найбільше місто-банкрут в американській історії, але не перше. За період з 1937 по 2012 роки свою неплатоспроможність оголосило 640 американських комун. У Німеччині, приміром, не було жодного такого випадку. При цьому багато німецьких міст також по вуха в боргах. У чому секрет такого імунітету німців до банкрутства?

Нюанси німецької системи

Сценарій банкрутства подібно до детройтського для Німеччини виключений, зауважує Ральф Брюґельманн з Інституту німецької економіки в Кельні. "Німеччина має цілком іншу систему фінансування комун, ніж у США. У Штатах діє принцип: кожен сам за себе. Тобто американські міста самотужки наповнюють свої бюджети податковими та іншими стягненнями, і якщо цих надходжень виявляється недостатньо, то місто справді може стати банкрутом", - пояснив Брюґельманн в інтерв'ю DW.

Німецькі міста та комуни також отримують деякі податкові надходження, приміром, податок з підприємств. Однак вони мають інше, значно важливіше джерело надходжень. Фінансова система Німеччини побудована за принципом фінансового вирівнювання, тобто спершу комуни сплачують до спільного державного котла, а потім ці гроші перерозподіляються так, щоб бідні комуни могли зводити кінці з кінцями. "Тобто місто отримує гроші автоматично і не мусить цим клопотатися", - каже Брюґельманн.

Бертольд Віґґер, професор Технологічного інституту в Карлсруе, теж не бачить жодних паралелей з Детройтом для німецьких міст. На його думку, німецькі комуни мають імунітет до банкрутства. "У свої борговій політиці вони значно менш самостійні, аніж американські комуни. Крім того, вони змушені звітувати перед наглядовою радою міста, яка контролює, щоб комуни не залазили надміру в борги", - каже Віґґер. І навіть якщо справи якоїсь комуни й справді такі кепські, то перш ніж довести це до банкрутства, туди відряджається так званий "ощадний комісар". Він має подбати про те, щоб комуна знову могла зводити кінці з кінцями.

Що краще: банкрутство чи порятунок?

Можливість оголошувати себе банкрутом американські міста отримали 1937 року. У німецькому законодавстві такого не передбачено. Та цього й не потрібно, переконаний Віґґер: "Адже наша федеративна система передбачає, що ми несемо відповідальність одне за одного. Федеральний та земельні уряди допомагають слабким комунам. Але є й зворотний бік медалі: за такої системи комуни мають недостатньо стимулів, аби самостійно дбати про себе і не потрапляти в складне становище", - каже експерт.

То яка система краща: система фінансового вирівнювання між землями та комунами чи коли кожна комуна поодинці дбає сама про себе? "Обидві системи мають позитивні і негативні сторони. Американська модель спонукає комуни самостійно дбати про свої доходи, тобто є стимул перетворити місто на привабливий економічний майданчик. А завдяки німецькій системі вдається забезпечити приблизно однаковий рівень життя в цілій країні і не дати занепасти якимось регіонам, навіть якщо вони мають проблеми", - каже Бертольд Віґґер.

Загалом у Європі бояться вже одного слова "банкрут". У розпал боргової кризи німецький міністр фінансів Вольфґанґ Шойбле постійно повторював: "Банкрутства Греції не буде". Застосовуються всі можливі важелі, аби жодній з країн Єврозони не дати стати банкрутом. Для цього затверджуються все нові й нові пакети допомоги, здійснюються фінансові вливання, розробляються стабілізаційні механізми тощо. "У Європі бояться, що як тільки Афіни оголосять себе банкрутом, це викличе ефект доміно, і тоді услід за Грецією така доля спіткає Італію, Іспанію, і зрештою це призведе до розпаду Єврозони", - каже Брюґельманн. Тим часом у випадку Детройта ніхто не боїться, що це викличе ефект доміно серед американських міст.