Без нафти: чвари між Москвою та Мінськом заторкнули Захід

Тиск у нафтопроводі „Дружба” стало падав у ніч на понеділок, хоча кількагодинні перебої у прокачуванні нафти спостерігалися й упродовж минулих вихідних. На ранок понеділка стало очевидним, що по найдовшому нафтопроводу світу „чорне золото” до Польщі й Німеччини не надходить. У Варшаві припинення поставок російської нафти підтвердив заступник міністра економіки Пйотр Наїмський, який одразу ж припустив, що причиною подій є конфлікт між Росією та Білоруссю щодо митних зборів за транзит нафти. Він також наголосив:

„На разі можна тільки й сказати, що конфлікти між країнами-транзитерами на терені колишнього Радянського Союзу спричиняють дедалі більше труднощів. До цього ми повинні завжди бути готові”.

Навряд чи нинішній конфлікт виявився несподіванкою для Заходу, вважає політолог з Гельсінського інституту міжнародних відносин Аркадій Мошес:

„Загалом конфлікт у енергетичних відносинах між Росією та Білоруссю вже є тривалим. Слід було очікувати, що білоруський режим буде використовувати для захисту своїх економічних інтересів, як він сам їх розуміє, всі ті важелі, які тримає в руках, зокрема й нафтопроводи”.

У Польщі припинення поставок нафти викликало неприємні спогади про минулий рік, коли через газовий конфлікт між Україною та Росією дійшло до дефіциту постачань газу. Втім поки на сполох у Варшаві не б’ють, бо принаймні на півтора місяці резервні запаси нафти в Польщі гарантовані. Німеччина покриває через нафтопровід „Дружба” п’яту частину своїх потреб у нафті. За даними міністерства економіки Німеччини, країна не відчуватиме наслідків від зупинення поставок російського енергоносія принаймні чотири місяці – саме на стільки розраховані німецькі нафтові резерви.

Україна поки не відчула наслідків конфлікту?

За багатьма повідомленнями інформаційних агенцій, припинення нафтових поставок трубопроводом „Дружба” заторкнуло й Україну. Втім, офіційного підтвердження цих фактів поки не було. "Укртранснафта" не повідомляла у понеділок про зміни обсягів транзиту російської нафти, чи зупинку українських нафтопереробних заводів.

Радник голови правління „Укртранснафти” Олександр Дикусаров заявив, що угода між українською компанією, російською "Транснєфть" і "ТНК-ВР" про збільшення обсягів транзиту російської нафти через Україну до 9 мільйонів тонн на рік виконується, і навіть тривають переговори щодо збільшення цих обсягів до 12 мільйонів тонн щороку. Дикусаров не виключив, що транзит буде збільшений в разі виникнення, як він сказав, "якихось надлишків російської нафти". Водночас, він заперечив зв‘язок між українсько-російськими переговорами та енергетичними суперечками Росії з Білоруссю. Натомість, колишній заступник голови правління «Укртранснафти» Михайло Гончар в інтерв‘ю «Німецькій хвилі» не поділив оптимізму Дикусарова. Гончар наголосив на тому, що угоди про збільшення транзиту мають умовний характер і мало чим відрізняються від угод трирічної давнини, які російські „Транснєфть” та „ТНК-ВР” виконували вельми довільно. За словами фахівця, в текстах нафтотранспортних угод міститься ціла низка двозначностей, а російська сторона послідовно висуває під час переговорів додаткові вимоги, які Гончар назвав «проблемними для української сторони»:

«Знову обіцянки не менш, ніж дев‘яти мільйонів тонн, але в обмін на практично двократне зменшення тарифу на транспортування. Тому, якщо йдеться про реанімацію угод 2004 року, то нема жодних гарантій, що російська сторона виконає ці зобов‘язання».

Хто винен?

Тим часом західні експерти на тлі тривалого енергетичного конфлікту між Росією та Білоруссю розмірковують над тим, хто несе відповідальність за те, що відбувається? Політолог з Гельсінкі Аркадій Мошес наголошує, що ще ніхто ніколи не припиняв постачання російської нафти на Захід:

„Найшвидше, білоруську владу звинуватять в тому, що відбувається. Втім, після того, як минулого року Росія вже відключала газ Україні, й цього року погрожувала цим же Білорусі, однозначної відповіді бути не може”.

Наслідки нафтового конфлікту, за оцінками експертів, відчують на собі передусім нафтопереробні заводи в Польщі та Німеччині. Деякі з них вже заявили, що вимагатимуть компенсації за проблеми з виробництвом. З політичної ж точки зору останні події можуть означити остаточне припинення дружньої риторики і планів на спільне майбутнє між Москвою та Мінськом.