Берлінський палац

Багато запитань залишилися без відповіді, коли 19 вересня 1990 року Народна палата колишньої НДР закрила Палац Республіки. Закриття Палацу через забруднення азбестом викликало жваву дискусію про майбутнє колишнього „Дому народу” та його територію на острові річки Шпрее у центрі Берліна.

Чи варто залишити цей об’єкт престижу НДР, чи краще відбудувати палац у стилі бароко, що колись був резиденцією прусських королів? Яка будівля повинна стояти на цьому місці? Наскільки обґрунтованою була би побудова копії палацу? За чи проти відбудови палацу – у цьому полягало головне питання.

У 1992 році Вільгельм фон Бодін заснував фонд на підтримку Берлінського палацу. Роком пізніше на його замовлення був споруджений макет у натуральну величину, який став своєрідною рекламою для палацу. Після появи «бутафорського палацу» у 1993 - 1994 роках дискусія з приводу відбудови Міського палацу досягла кульмінації. Прихильники відбудови переконували, що лише за допомогою цієї куліси їм вдалося зрозуміти і відчути цю місцевість: берлінський арсенал Цейхгауз, Старий музей, Берлінський собор. „Люди зрозуміли, як цей палац доповнював міський пейзаж”, - пояснює Герд Пешкен, автор книги „Берлінський палац” (1982).

Відродження історичного Берліна

Після об’єднання Німеччини Музейний острів на річці Шпрее відіграє важливу роль у плануванні переїзду федерального уряду з Бонну до Берліна. Для збору пропозицій щодо подальшого розвитку історичного центру міста федеральний уряд та Сенат Берліна засновують у жовтні 2000 року експертну групу, яка має розробити рекомендації з використання, дизайну та фінансування новобудови на території колишнього Берлінського палацу.

У липні 2002 року Бундестаг затверджує пропозицію комісії експертів: на місці підірваного у 1950 році Берлінського палацу та Палацу республіки, який буде зруйновано у 2006 - 2008 роках, має виникнути центр, присвячений позаєвропейським культурам. Новобудова повинна орієнтуватися на стереометрію колишнього палацу і мати за зразок фасади у стилі бароко з трьох зовнішніх сторін та у внутрішньому дворі. Дизайн східного фасаду новобудови з видом на берлінську телевежу архітектори можуть обрати на свій смак, а от план відбудови палацового куполу пізніше також визначають додатковим приписом. За рішенням Бундестагу, видатки не повинні перевищувати 552 мільйони євро. Наприкінці 2007 року з урахуванням основних рекомендацій експертів ухвалено умови конкурсу архітекторів для побудови палацу в Берліні.

Конкурс архітекторів для території палацу

28 листопада 2008 року міністр будівництва Німеччини і член журі Вольфганг Тіфензее та голова журі професор Вітторіо Лампуньяні оголошують своє рішення: переможцем другого фінального туру конкурсу архітекторів обрано архітектурне бюро Франческо Стелли з італійської Віченци.

„Архітектурний виклик полягав у тому, щоб, дотримуючись вказівок Бундестагу, поєднати реконструкцію барокових фасадів зруйнованого у 1950 році палацу з далекоглядним і водночас своєчасним призначенням на цьому видатному місці,” – відзначив Тіфензее. Лише ескіз переможця, за його словами, відповідає високим вимогам, які були поставлені перед учасниками конкурсу. Інші лауреати пропонують цікаві часткові рішення окремих аспектів.

Тіфензее та Лампуньяні особливо відзначили в розробці Стелли архітектурне рішення вхідної зали, відтворення Шлоссплацу, бельведер зі східного боку і нову міську автентичність, яка виникає завдяки зв’язку між парком Лустґартен та містом. Як контраст до історичних фасадів Стелла оформив східну стіну як звичайний фасад з численними отворами вікон, таким чином чітко розмежувавши нове і старе.

Форум для діалогу культур

Старий палац перетворили на „Гумбольдтфорум”, або „Форум Гумбольдтів”, центр для культурного, наукового та суспільного обміну. Програма форуму, названого на честь братів Вільгельма і Александра фон Гумбольдт, один з яких був державним діячем та науковцем, а інший природознавцем, закладена в його назві.

Основну територію форуму корисною площею у 40000 квадратних метрів поділять між собою Фонд прусського культурного надбання, Берлінський університет імені Гумбольдта та центральна регіональна бібліотека. Фонд прусського культурного надбання розмістить у Форумі Гумбольдтів свої позаєвропейські колекції з музеїв у Берлін-Далемі. Крім цього передбачена побудова на першому поверсі та у підвалі центрального входу з відділом для проведення заходів, так званої агори, яку щоденно зможуть відвідувати 15000 осіб.

Будівельні роботи зі спорудження Форуму Гумбольдтів повинні розпочатися у 2010 році і будуть закінчені не пізніше 2015 року. Після знесення Палацу Республіки усю територію спочатку озеленять. У жовтні 2007 року на площі вже відкрили тимчасову галерею міжнародного мистецтва.

Критика проекту-переможця

Єдиним представником опозиції зі статусом спостерігача у журі сидів депутат Бундестагу від Партії Зелених Вольфґанґ Віланд. В інтерв’ю „Німецькій хвилі” Віланд пояснив, що багатьох, в тому числі й прихильників палацу, які зрештою сподівалися на відродження історичного інтер’єру, переконали запропоновані у проекті умовно виконані фасади у поєднанні з легко змінюваним інтер’єром і відповідно широкими можливостями застосування приміщення.

Сам Віланд не в захваті від проекту Стелли, у якому, на його думку, недостатньо розроблено приміщення агори та переходи із заходу на схід чи зі сходу на захід. Загалом, вважає він, проект переможця є незначним доповненням старого палацу, а внутрішній дизайн зовсім не переконує.

Новий палац: фантазія чи реальність?

Як зазначають у відділі міського розвитку Берліна Міський палац ніколи не був місцем важливих політичних рішень у Пруссії. Влада була там, де перебував монарх. У розпорядженні короля була ціла низка резиденцій у Берліні та на його околицях. Проте як місце політичної інсценізації королівської влади Берлінський палац мав доволі велике символічне значення.

Починаючи з середини XV століття, завдяки внутрішній розбудові палац поступово перетворився на справжній лабіринт із 1210 кімнат. Передусім розбудова у стилі бароко придворним архітектором Андреасом Шлютером близько 1700 року значно вплинула на образ палацового ансамблю. Тодішні зміни мали на меті передусім перетворити його на представництво абсолютизму, пояснює берлінське відомство.

Противники відбудови піддають критиці намір відтворити три барокові фасади та внутрішній двір відповідно до оригіналу, називаючи це „чистою кулісною архітектурою” нового палацу. Адріан фон Буттлар, голова регіональної ради із захисту та догляду пам’яток і професор мистецтвознавства Технічного університету Берліна, називає новобудову „клонованим палацом”, який у формі „очищеної версії” прусської історії використовують для створення особистої ідентичності. Науковець критикує знесення Палацу республіки і висловлюється за збереження недавніх слідів історії у столиці.