1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Боротьба зі СНІДом: презервативи рятують життя

29 грудня 2005 р.

За внутрішньополітичними суперечками, які постійно точаться в Україні, фактично на зданій план відійшла проблема, недооцінювати яку не можна. Йдеться про стрімке поширення СНІДу. Кількість хворих в Україні, за оцінками Світового банку, дорівнює майже двом відсоткам населення репродуктивного віку. Тобто, епідемічний поріг подоланий двічі. В році, що минає, так і не вдалося хоча б сповільнити темпи поширен

https://p.dw.com/p/AODH

�я вірусу. Одна з причин – недостатня поінформаність суспільства.

Візуальні ознаки, які б сповіщали й не давали забути людям масштаби лиха в країні, практично відсутні, зауважують критики. Жодної потужної рекламної кампанії на вулицях міст та дві кампанії соціальної реклами в мас-медіа. На цьому тлі соціологи виявили, що в країні панує псевдо спокій. Соціологічні опитування Фонду народонаселення ООН в Україні засвідчили, що 70 відсотків молодих людей, які за висновками фахівців належать до найбільшої групи ризику, не можуть правильно розшифрувати абревіатуру ВІЛ, яка означає - вірус імунодефіциту людини. А в двох третин ніколи не було домашніх бесід з батьками про невиліковний вірус.

Експерти також звертають увагу на те, що вкрай рідкісні кампанії соціальної реклами присвячуються не ліквідації безграмотності про можливі шляхи ураження ВІЛ/СНІДом, а спрямовані на виховання толерантності до хворих. Безперечно, це теж важливий аспект, але не менш важливо, щоб люди знали й про превентивні заходи – наприклад, вживання кондомів та одноразових шприців. Розповідає представник громадської організації “Трансатлантичні партнери”, яка займалась створенням реклами, Тетяна Петрущак:

“Ми хотіли надати людське обличчя епідемії. Дуже часто люди не усвідомлюють, що ті, хто живе з ВІЛ/СНІДом, це звичайні люди. Вони є серед нас. Якщо скажімо два відсотки ВІЛ-інфіковані, то це фактично кожен сотий українець. Тобто з певною мірою вірогідності можна стверджувати – люди, які живуть з ВІЛ, є серед наших знайомих. Можливо, вони бояться відкрити своє обличчя, втратити роботу, друзів, знайомих. І це було одним з завдань нашої медійної кампанії.”

В організації Всеукраїнська мережа людей зі СНІДом додають, що необізнаність з невиліковною хворобою простих людей, ніщо порівняно з некомпетентністю лікарів. За словами керівника мережі Володимира Жовтяка, тестування медиків виявило, що 80 відсотків не знає як рятувати, бодай, самих себе у разі виникнення аварії під час операції та передачі вірусу від хворого до лікаря. Хоча медпрацівники, особливо ті, які контактують з кров”ю, зобов”язані знати інструкцію, в якій прописаний кожний крок у разі інфікування. Жовтяк, який також уражений ВІЛ-інфекцією, каже, що від того, чи досягає соціальна реклама очікуваного ефекту, залежить ставлення українців до проблеми. Приміром, остання хвиля антиснідівської кампанії у медіа, була зупинена на півдорозі. Представник Національної координаційної ради з проблем ВІЛ/СНІДу Валерій Танцюра каже, що для закріплення закладеної в ролику інформації людина повинна почути її певну кількість разів:

“Скільки треба транслювати рекламу, це визначають фахівці за спеціальними методиками. Ролики під час останньої медійної кампанії з”являлись в ефірі недостатню кількість разів. Тому, мабуть, треба повторювати цю роботу. Але потрібно шукати інший підхід на державному рівні.”

Розмістити соціальну рекламну в мас-медіа найскладніше завдання, розповідають фахівці. Приватні мовники фактично не мають жодного зиску від транслювання таких рекламних роликів. Більше того, закон настільки суперечливий, що зобов”язує їх за безкоштовно надані послуги сплачувати податок. Говорить Тетяна Петрущак з організації “Трансатлантичні партнери”:

“Зараз ми співпрацюємо з політиками, представниками Міністерства охорони здоров”я для того, щоб внести поправки до закону про соціальну рекламу або ухвалити новий закон, з тим аби самі телеканали були зацікавлені в розміщені соціальної реклами. Тоді ми зможемо сказати, що в нас достатньо цього продукту”.

Якщо інформуванню заважає недосконалий закон, то нез”ясованою залишається проблема відсутності в Україні автоматів з презервативами. Керівник мережі людей, які живуть з ВІЛ/СНІДом, Володимир Жовтяк зазначає, що обговорення цього питання в міністерстві освіти та інших структурах поки що ні до чого не призвело. За його словами, чиновники все ще ломають голову над тим, де можна дозволити встановити кондомати і чи не призведе їх поява до розпусти, хоча йдеться про один з найважливіших засобів профілактики СНІДу. Тим часом статистика свідчить, що в Україні СНІД вийшов за межі середовища наркоманів, які інфікуються переважно через спільне використання шприців, і щороку відсоток інфікованих статевим шляхом стрімко зростає.

Олена Гмирянська