1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Бранденбурзькі ворота – символ об’єднання Європи

21 березня 2007 р.
https://p.dw.com/p/ALqH

Європейська преса присвячує багато коментарів 50-річному ювілею Римських угод, з яких бере початок Євросоюз. Цю річницю урочисто відзначать зокрема підписанням так званої Берлінської декларації в німецькій столиці. Британська газета Independent пише:

Європейський союз святкує цими вихідними свій 50-тий день народження в омолодженому Берліні. Це радісний збіг обставин, що ювілей прийшовся саме на середину головування Німеччини в ЄС. Але чи можна уявити собі переконливіше свідчення того, що вдалося досягти Євросоюзу, ніж святкові урочистості коло Бранденбурзьких воріт? Символ післявоєнного поділу Європи став найпереконливішим символом її єдності, - вважає лондонське видання Independent.

Коментар у датській газеті Berlingske Tidende має менш оптимістичний характер:

У тиждень відзначення 50-річчя заснування ЄС захват в деяких найбільших і найстаріших країнах спільноти є не таким вже й великим. Власне, йдеться навіть про те, що Євросоюз святкує сам по собі, збираючись підписати декларацію про свої основні цінності. Вона має стати частиною процесу, в ході якого намагаються відшукати політичне рішення для виходу з аварійної ситуації навколо Конституції ЄС, яку відхилили виборці Франції та Нідерландів. Можливо, Берлінська декларація справді допоможе відновити цей процес. Але самих лише декларацій недостатньо. Глави європейських держав та урядів несуть велику відповідальність за повернення процесу інтеграції на правильні рейки. Якщо їхніми зусиллями вдасться досягти конкретних результатів, від яких матимуть зиск усі європейці, то до спільноти повернеться втрачений ентузіазм, - переконане видання Berlingske Tidende з Копенгагена.

Німецькі газети знову вмістили багато коментарів з приводу намірів США розмістити в Східній Європі елементи своєї системи протиракетної оборони. Westdeutsche Zeitung з Дюссельдорфа наголошує:

Не слід вдаватися до ілюзій: американці реалізують свої плани щодо баз ПРО в Східній Європі. Хто нині розповідає, що треба радитися з цього питання в НАТО, ЄС чи з Росією, той в кращому випадку не розуміється на реаліях чи просто хоче протистояти очевидному. Йдеться про рішення, яке Америка вже давно ухвалила, навіть не зважаючи на якісь застереження. НАТО – як би ми цьому не противилися – залишається альянсом нерівних партнерів і не в силі ухвалювати об’єктивні рішення про сенс і ризики такого проекту. Світова супер-держава США, яка вважає себе єдиною в своєму роді й хоче залишатися такою і надалі, не дозволить робити собі якісь приписи. Можна співпрацювати з нею, як Прага чи Варшава, сваритися на неї чи шукати якісь туманні формулювання, як роблять деякі німецькі політики. Але змінити більше нічого не можна, - констатує Westdeutsche Zeitung.

Berliner Kurier дотримується іншої думки:

У принципі, американці лише про всяк випадок хочуть розташувати свої радари й ракети в Східній Європі. Треба ж бути підготованим, якщо з Близького Сходу раптом пригрозять атомним києм. У Кремлі з недовірою спостерігають за цією ситуацією. Після розширення НАТО тепер ще й ракети неподалік від російських кордонів! Це дратує російського ведмедя. І Заходу не треба забувати про це. Навіщо ж одразу бряжчати зброєю? Можна б запропонувати росіянам співпрацю, - вважає Berliner Kurier.

Süddeutsche Zeitung коментує роль, яку відіграє Росія останнім часом на арені складних міжнародних конфліктів:

Приємне відчуття бути потрібним. Російські політики насолоджуються ним цими днями, як тільки можуть. Йдеться про Косово чи про Іран – у жодному з важких міжнародних питань не оминути того, щоб спитати в Росії. Але у випадку з Іраном видно, як складно Росії сформулювати чітку зовнішню політику. (...) Адже тут конкурують між собою дві речі. З одного боку, співпраця в ядерній галузі з Тегераном, може принести чималий зиск. З іншого ж боку, Росія не зацікавлена в тому, щоб мати неподалік себе ісламську ядерну державу, - аргументує Süddeutsche Zeitung.

Огляд преси підготувала Леся Юрченко