Важке завдання для німецького президента
3 лютого 2005 р.Горст Келер виголосив у кнессеті промову, яка відповідає всім вимогам. Це не так вже й мало, бо вимоги дуже високі і майже не залишають простору для чогось принципово нового. Є багато чого, що має бути сказане, і багато чого, що говорити не можна. Принаймні, не німецькою мовою, не німцем, і не на цьому місці. І є небагато особистого, що можна тут додати. Ці промови не вимірюються таким критерієм як оригінальність, як і взагалі не можна зважати на риторичні достоїнства німецького глави держави за кафедрою в ізраїльському народному представництві. Новинки тут не потрібні. Значно важливіше переконати в тому, що старе, те, про що вже багато разів говорилося, є чинним і надалі.
Газета ЗЮДДОЙЧЕ ЦАЙТУНГ відверто критикує виступ німецького президента:
Промова німецького федерального президента перед кнесетом ніколи не буде чимось нормальним. П”ять років тому німецький президент Йоганнес Рау був першим, хто говорив на цьому місці німецькою мовою. Німецькою говорив і його наступник Горст Келер, але він не зміг дотягтися до хвилюючої сили виступу Йоганнеса Рау. Після того, як Келер несподівано сказав кілька фраз на івриті, пішов перелік звичних, відомих речей. Він усе сказав правильно. Він хотів виступити якнайкраще. І він має рацію: шлях Німеччини та Ізраїлю з часів Аденауера та Бен Ґуріона був ”непростий”, подолання антисемітизму ”торкається всіх нас”, боротьбу з правим екстремізмом ми ”повинні вести наступально”. Як же інакше? Молоді люди обох країн ”мають ближче познайомитися один з одним”. Терор на Близькому Сході ”повинен нарешті завершитися”. Якби таку промову з нагоди річниці звільнення Освенціма виголосив чиновник від освіти - колишній вчитель математики, - то він заслужив би на похвалу. Але Келер не директор школи, а глава держави.
Позитивно відгукується про виступ Келера перед кнесетом газета БІЛЬД:
60 років тому Червона Армія звільнила Освенцім. 40 років тому Ізраїль і Німеччина встановили дипломатичні відносини. Федеральний президент Німеччини Горст Келер високо оцінив дружбу між двома країнами. Обидва народи пройшли довгу, важку путь. Але ця дорога триває. Вона не завершиться ніколи. Келер передав ізраїльтянам важливе послання: німці ніколи не забудуть своєї вини. І вони борються з начатками нової коричневої чуми. Слова, які сприймаються як щось саме собою зрозуміле. Але, як показали деякі висловлювання ізраїльських політиків у рамках візиту Келера, це не так. Тому так важливо, що федеральний президент на виступі в кнесеті знайшов правильний тон. Німецькі політики можуть наробити в Ізраїлі багато помилок. Келер усе зробив правильно.
Другою важливою темою для коментаторів німецьких газет стало оприлюднення числа безробітних у країні. Газета ділових кіл Німеччини ГАНДЕЛЬСБЛАТ з цього приводу пише:
Найбільша реформа ринку праці з часу заснування Федеративної Респібліки Німеччини починається з рекорду. 5 мільйонів 37 тисяч осіб були в січні без роботи. Це майже стільки, скільки всього є працездатних людей у Східній Німеччині. Доволі тривожно, треба було б, здавалося, подумати і зробити все, щоб розбурхати країну і поставити невирішені проблеми її перенавантажених соціальних систем, її громадських фінансів і її зарегульованого законодавства про працю в центр політичної дії. Але канцлер розпорядився розслабитися до кінця легіслатурного періоду. Його головний реформатор – міністр економіки Вольфґанґ Клемент – підкорився йому і зробився директором з подачі сніданків. Як записний оптиміст, Клемент сповістив недавно, що найбільшою проблемою Німеччини є численні скиглії. Зростання безробіття? На його думку, це питання перш за все статистики. Тим самим Клемент стає на непевну доріжку шаманських заклинань.
Ту ж тему продовжує газета ВЕЛЬТ:
Страх ходить Німеччиною, страх втрати робочого місця. Звуковий поріг п”яти мільйонів безробітних, який перейдений нинішньої зими, не лише пригнічує безробітних, але й лякає тих, хто має роботу, сумними перспективами. Уже давно острах втратити роботу поселився і у тих верствах працівників, які непогано заробляють. Бо стало зрозуміло, що в Німеччині щось робиться принципово неправильно. Держава змушує платити видатки на переобтяженні соціальні системи тільки найманих працівників. За податками й страховими відрахуваннями із зарплати, які паритетно платять наймані працівники й роботодавці, Німеччина поза конкуренцією посідає перше місце в світі. І тому багато робочих місць просто були ліквідовані.
Огляд німецької преси підготував Віктор Тимченко